Моя книга народилася на сайті «Закарпаття онлайн» і в «Українській літературній газеті»

Сьогодні вміщую у блозі оформлення книжки (для нього використано картину українського художника Зіновія Флінти) та слово до читача. А згодом я розповідатиму у блозі історії про книги «Приватної колекції» літературної аґенції «Піраміда» та інших видавництв, які вразили чи сподобалися. Можливо, це когось також зацікавить.

Слово до читача

У кожного письменника своя карма: одні пишуть багато, інші — мало. Я ж пишу дуже мало. Свою першу ориґінальну «Книгу екзотичних снів та реальних подій» писав двадцять років і виписав у ній усі слова, які знав, а ось до цієї, другої, йшов майже п’ятнадцять літ, збираючи для неї нові слова, образи і враження. Але не поспішав писати. Бо не хотілося, щоб вона була подібною до першої, та й, врешті, стало нецікаво писати оповідання чи новели, строго дотримуючись вимог жанру та вигадуючи нових героїв. Адже довкола відбувається так багато цікавих подій, і живе так багато людей із дивними й сумними долями, що в мене з’явилося непереборне бажання розповідати саме про них. Однак для цього потребував інших слів, іншої тональності й іншого, як мені здавалося, виміру мови, і мимоволі зупинив свій вибір на улюбленому японському жанрі дзуйхіцу — вільному «слідуванні пензлю», чи пак — на асоціативному письмі. Але й далі тільки жив майбутньою книгою. Можливо, я так ніколи й не написав би її, якби ненав’язлива спонука друзів і добрих знайомих, а серед них і керівника сайту «Закарпаття онлайн», який переконав мене відкрити власний блоґ. І тут сталася неймовірна річ: мені захотілося розповісти друзям і землякам про те, чим живу і про що думаю. Про два свої всесвіти — Срібну Землю і Вічне Місто Львів. І всі ті слова й образи, які збирав упродовж багатьох років, раптом прорвали мою мовчанку, і слова лягали одне біля одного легко, ніби не я (бо пишу завжди тяжко), а вищі сили водили моєю рукою, — вони сміялися і плакали, пахли дитинством і відлунювали голосами близьких людей, почали жити самостійно.

Книга народилася буквально за декілька місяців, і я вирішив нічого не змінювати в ній і з легким серцем запропонувати своїм терпеливим друзям і прихильним читачам.

Теги: книга, Про що думає людина

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати