Заглянути в дзеркало...

Сучасна людина щодня заглядає у дзеркало, до того ж не раз. І воно дуже часто допомагає їй приховувати свої вади, виглядати так, щоб подобатися іншим. Дзеркало призвичує людину навіть до неприємних змін, яких зазнає її обличчя.

Мені іноді видається, що без дзеркала людина істотно змінилася б, адже дзеркало привчає її дбати тільки про зовнішнє. Відома річ: якщо людину позбавити можливості користуватися дзеркалом упродовж тривалого часу, її налякає, а навіть нажахає власне відображення. Саме перед дзеркалом людина найчастіше опиняється наодинці з собою. Проте хочу повести мову не про людину, а про пташку і дзеркало.

Якось ми з приятелем сиділи в дзиґівській кав’ярні «Під клепсидрою», якраз неподалік клітки із самотнім папужком і пили каву. У тій клітці є маленьке люстерко. Заглядаючи в нього, папужок голосно кричав. Самотній птах бачив у собі подібну істоту, тому бурхливо виявляв радість, силкувався головою доторкнутися одноплемінця, та, коли робив це, втрачав його з поля зору — той немовби зникав. І папужок стривожено кричав і шукав зниклого птаха за дзеркалом. Не знаходив. І так повторювалося багато разів.

Поведінка птаха наштовхнула на думку, що, можливо, ми не завжди бачимо у дзеркалі власне відображення. Дзеркало бавиться з нами, глузує й сміється з нас, показує нам іншого папужку. А насправді ми такі, якими відчуваємо себе в душі. То чи варто заглядати щодня у дзекало?

16 березня 2012р.

Теги: дзеркало

Коментарі

Словянин 2012-03-18 / 21:02:51

П. Василю Габору не відмовиш в літературно-журналістському таланті. Але в яке русло він його спрямовує... *** лише радіють.

*** 2012-03-17 / 22:33:08
Справді: ззовні і зсередини люди різні

555 2012-03-16 / 22:34:54
А я і не заглядаю.