Це вже третє подібне видання нашої обласної бібліотеки (попередні два — про І. Чендея і О. Мишанича), які справедливо відзначено на всеукраїнському рівні. До виходу книжки доклалися також управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міськради та нардеп І. Климпуш-Цинцадзе. Уклали її М. Бадида, О. Гаврош, І. Когутич.
Петро Скунць (1943 — 2007) видав за життя 15 поетичних книжок і сотні журналістських матеріалів, як книжковий редактор відредагував чимало знакових видань. Згодом вийшло ще 4 томи зібрання творів, яке загалом мислилося як десятитомник, але перервалося з цілого ряду об’єктивних і суб’єктивних причин.
472-сторінковий збірник містить чотири частини. У першій “Петро Скунць про сучасників” подано 49 статей Скунця про своїх сучасників. Навіть добре знані письменники, художники, громадські діячі постають у несподіваному ракурсі.
Друга частина “Сучасники про Петра Скунця” містить 30 спогадів про поета, як опублікованих раніше, так і написаних спеціально для цього збірника. Цей розділ — як калейдоскоп: у кожному окремому спогаді скельця складаються зовсім інакше, ніж у попередньому, а проте все одно виходить цілком впізнаваний портрет.
У третій частині зібрано 6 інтерв’ю Скунця, дані в різний час різним людям. Особливо оригінальне інтерв’ю дане доньці Наталії. Але в кожному інтерв’ю — безліч яскравих нюансів, які суттєво взаємно доповнюють одні одних.
Четверта частина — бібліографічна. Вона містить переважно літературу, що вийшла після попередніх бібліодовідників про Скунця (1997 і 2012 рр.). це близько 250 позицій, включаючи інтернет-публікації та документальні фільми. Окремо обліковано матеріали про міську премію ім. Скунця, засновану 2016 р., а також 8 віршів закарпатських авторів про П. Скунця.
Від книжки настільки віє неповторною аурою Петра Миколайовича, що здається, ніби знову чуєш його хрипкий голос, відчуваєш на собі його примружений погляд. Без цього збірника неможливе глибоке вивчення української літератури ХХ століття, культурної історії Закарпаття. Книжка вийшла напрочуд живою, усміхненою, націленою у майбутнє, яким був і сам поет. Її просто цікаво читати, бо ледь не на кожній сторінці робиш для себе якесь відкриття. Головне ж, що поет постає з усіма своїми болями і тривогами, знову говорячи з нами — як живий з живими.