Алло

Автор спеціально приїхав до Ужгорода на постановку своєї п’єси. Хоча сюжет містить чимало умовностей, в основі його — добре знайомий усім нам (до печінок і селезінок) матеріал — перебування людей у вимушеній ізоляції, це ж у нас триває уже чотири роки з найрізноманітніших причин і у різних формах. Проте людина — завжди людина, то ж драматург спробував змоделювати, як би могли протікати події ще й під час зовсім абсолютної ізоляції в умовах нищівної радіації. Спробував — і здивував усіх нас, але схоже, що і себе самого теж.

Він і Вона, які вже 1507 днів не полишали своїх індивідуальних бункерів, раптом починають спілкуватися телефоном. Перед нами розгортається дуже драматична, напружена, з багатьма несподіваними поворотами історія кохання. Кожний черговий епізод — це маленький подвиг то Її, то Його. Вони невимушено переформатовують одне одного, навіть не звертаючи на це особливої уваги. Обігрують буквально кожну річ, що потрапляє їм до рук, тому різноманітний антураж їхніх помешкань (художник Л. Бєлая) перетворюється на таку собі скриньку фокусника, звідки можна витягнути все що завгодно.

Вона (С. Бокоч) — типова лисичка-сестричка. Бреше як дихає. Змінює маски на ходу. Професійна мисливиця на чоловіків. При цьому наділена таким потужним шармом, що дах зриває. Вона довго і наполегливо розпалює свого нового знайомого, поки той не починає сам виявляти ініціативу. Вона робить вигляд, ніби не орієнтується у часі, проте насправді майстерно маніпулює темпоритмом спілкування, доводячи партнера буквально до сказу. Але і сама хоче отримати задоволення, тому займається самонавіюванням, провокує його на різні компліменти.

Він (О. Рибчинський) — класичний мачо з численними комплексами, на яких Вона грає, мов на фортепіано. Сильний і брутальний, проте легко ведеться на Її лестощі. Страшенно раціоналістичний, що ледве не доводить його до самогубства. Має бурхливу фантазію, перетворює любовну пригоду на цілий карнавал. Напрочуд емоційний, цілий фонтан пристрастей. Наприкінці першої дії актор так спітнів — хоч викручуй.

За дві години герої проходять на наших очах усі п’ять класичних стадій любовної історії (закоханість, розвиток, розчарування, відновлення спілкування, подолання суперечностей). Кожну з них вони оформлюють максимально вигадливими діалогами. Що-що, а язики в обох підвішені — будьте здорові! Цьому треба повчитися. Спектакль — просто практичний курс пікапу (загравання по-науковому з гарантованим позитивним результатом). Вистава доводить, що кохання перемагає геть усе і витягає людину з повної безнадії.

Теги: прем’єра, вистав, Савенко, Алло, п’єса, Марен, ізоляція

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати