Доля президента

Дванадцята прем’єра цього сезону — оновлена вистава А. Філіпова за п’єсою І. Козака. Тепер написано іншу сценічну версію п’єси, задіяно нових акторів, змінено сценографію. Це вже десь двадцята культурна акція до 150-річчя А. Волошина. Раніше відбулося кілька наукових конференцій і концертів, виставка, презентації двох книжок, вистава Хустського театру за п’єсою О. Гавроша. І от тепер — робота ужгородців.

В основі спектаклю — висловлена свого часу гіпотеза, що Сталін міг планувати використати Волошина для легітимізації приєднання Закарпаття до СРСР. Тому перед арештованим постає дилема — або піти назустріч сатанинській силі, або загинути.

Розгортання подій супроводжується слайдами на величезному екрані. Особливо вражає набережна Праги, що так схожа на ужгородську, а також розкішні рододендрони у Карпатах.

Волошина зіграв О. Мавріц. Цей образ дуже різниться від того, що раніше створили А. Філіпов і В. Завальнюк. Тут показано політика-борця, добряче побитого життям, але не зламаного, сповненого власної гідності, а головне — життєвих сил, які він черпає у рідній природі, фольклорі, спогадах про свій край. Він більш говіркий, ніж попередні втілення, максимально опирається усьому, що тисне на нього.

Слідчий-чекіст у виконанні В. Шершуна — одна з найсильніших у творчій біографії цього актора. Роль гротескова, майже сюрреалістична. Згадується класика: “Чудище обло, озорно, огромно, стозевно і лаяй”. Персонаж, який ледве вміщується у форму, більше гарчить, ніж говорить. Це таке сатиричне і разом з тим психологічно точне уособлення компетентних органів сталінської доби з усіма їхніми грізними і слабкими рисами.

Яскравою вийшла дружина Волошина І. Петрик у виконанні К. Якубик-Гамаги. Її магічний спів, що наснився Волошину у тюремній камері, буквально висмикує його із небуття, надає нових сил для протистояння.

Мати Волошина (Л. Білак) — образ архетипний. Це узагальнений образ нших матерів, втілення всього Закарпаття, знову-таки співочого, рідного, надихаючого. Міфологічний образ землі-матері доповнюється просто фантастичним народним вбранням.

Серед різних епізодів вистави особливо запам’ятовується натхненний монолог Волошина про закарпатський театр, його роль в історії нашого краю (сам Волошин очолював театральну секцію товариства “Просвіта”, написав ряд п’єс), про дотичність до цього славетного режисера з Наддніпрянщини М. Садовського. Між тим у доробку В. Шершуна є ціла п’єса про Садовського на Закарпатті, яка цілком гідна того, аби її побачили наші глядачі у наступному театральному сезоні.

Теги: Волошин, прем'єра, вистава,

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати