Лідія Приходько грає відому героїню з казки А. Ліндгрен — фрекен Бок (первісна назва п’єси — “Справжня історія фрекен Бок”. О. Михайлов, що виріс на казці про Карлсона, спробував відтворити повний життєпис цього, здавалося би, другорядного персонажу. Безперечно, це пародія на книжку А. Ліндгрен (останнім часом цей жанр стає все популярнішим, пародіюють навіть фільми і цілі серіали), але пародія вдумлива, глибока, філософськи-психологічна. Актриса досліджує, як її героїня дійшла до того життя, про яке ми усі знаємо, а також що було після того. І отут перед нами розгортається зовсім недитяча історія.
Виявляється, Хільдур Бок прожила дуже складне життя, сповнене численними випробуваннями і психологічними пастками. До родини Малюка вона потрапила не як “домомучительниця”, а як санітарка-доглядачка хлопчика, якого батьки запідозрили у психологічних негараздах через його оповіді про Карлсона. Саме фрекен врятувала малого фантазера від невиправданих діагнозів, подібних до тих, від яких постраждала і вона сама, і ще більше її сестра. Перед нами постає заплутана історія однієї жінки, котру актриса викладає максимально невимушено, ніби бавлячись в іграшки. Крім Малюка у неї був цілий ряд інших підопічних, яким вона теж допомогла, можливо, навіть не підозрюючи про це. Цікавий і фінал її життя — більш-менш ідилічний.
Актрисі вдалося дуже глибоко зануритися у психологію своєї героїні. Невимушено дефілюючи сценою і перебираючи дитячі малюнки та інший реквізит, якого там — як усякої всячини у жіночій сумочці, вона поступово відтворює різні епізоди зі свого дитинства, юності, молодості, причому один усе знаковіший за інший. Ну і побило же тітку життя! Але про усе з гумором, примовками та смішками! І у фіналі — справжній гімн людському життю, яке би воно не було. Монолог надзвичайно сильний, програмний. Героїня постійно порівнює себе з білкою із облізлим хвостом. Хвіст-то облізлий, але сама білка — ще гай-гай! Готова до нових подвигів попри усе.
Після п’яти днів вистав переважно воєнної тематики світла лірична комедія виявилася напрочуд доречною. Вона дуже гідно закрила нинішній непростий, справді героїчний фестиваль, де не зірвалася жодна з заявлених у програмі 11 вистав.