Сповідь

Це дивовижний приклад того, як можна перетворити оповідання Лесі Українки (сповідь актриси про своє життя-буття) на грандіозне сценічне дійство, від якого очей не відірвати.

Відкривається завіса — і на сцені жодних декорацій, тільки сама жінка у чорній піджачній парі і червоній краватці. Свого часу почала демонстративно носити такий чоловічий одяг російська поетеса Зінаїда Гіппіус, а ще до неї Жорж Санд — яскраві представниці раннього фемінізму. Оповідання Лесі Українки теж наскрізь феміністичне: про право жінки самій вибудовувати власну долю, не зважаючи на жодні умовності, але і про височезну ціну, котру доводиться платити за таку свободу. За короткий час на сцені переживається ціле життя, сповнене драматичними взаєминами з коханим чоловіком, з яким вони так і не одружилися, з колегами, з глядачами, з меценатами.

Фактично, на сцені двоє – актриса і її чорний стек. Вона буквально танцює, звивається навколо палиці, а та — навколо неї. Інколи це нагадує стриптиз навколо пілона – дарма, що героїня роздягається не у фізичному сенсі, а у психологічному. Стек перетворюється на якусь чарівну паличку, здатну передати найтонші емоції. Вивірені до секунди рухи асоціюються із синхронним плаванням — тим складніше, що “плисти” доводиться не з живими подругами, а з палицею, яка тим не менше має власний ритм. Час від часу здається навіть, що це вона веде актрису за собою, що це — та темна сила долі, яка і крутить людиною як хоче.

Лице актриси — маска, яка живе власним життям. Екстравагантна міміка оповідає про героїню не менше, ніж її слова. Це таке собі шаманське камлання з бубном навколо вогнища. Колись наші предки буквально зачаровувалися подібними дійствами, впадали у транс. Тепер щось подібне пережила ужгородська публіка, котра сприйняла усю виставу, затамувавши подих.

По завершенні на сцену підійнявся мукачівський актор Василь Фурдь, однокурсник Лідії Миколаївни. 42 роки тому вони грали дипломний спектакль про біографію Лесі Українки, де В.Фурдь виконував роль Лесиного нареченого С.Мержинського, а Л.Данильчук — її матері Олени Пчілки. Далі вони не бачилися, бо доля розкидала по різних колективах, і зустрілися тільки зараз на ужгородській сцені. Отака магія Лесі Українки.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати