Візит інопланетянки

Рідкісний випадок, коли режисер і загалом увесь колектив наважилися узятися не за перевірену десятиліттями класику, а за сьогодення. Такого спектаклю закарпатська сцена не бачила давно. У виставі багато скандального, тому інтерес до неї ажіотажний, публіка буквально рвалася на неї. Головна проблема твору гостро-актуальна: як нам надурити американців (конкретно - американських громадян українського походження, наших діаспорників), аби отримати їхні грошики і по можливості, щоб гості ще лишилися щасливими і задоволеними. Для цього двом нашим дівчатам доводиться попотіти, тому сюжет виписує все нові і нові петлі, котрі не знати як можуть зійтися вкупі, але в результаті усе вінчається хепіендом. При цьому події просто нашпиговано ремінісценціями з голівудського кінематографу.

Майже все відбувається у населеній двома дівчатами (В.Тищук-молодша і В.Балог) крихітній орендованій кімнатці (ще в одній кімнатці — сама газдиня (В.Тищук-старша) плюс кухня). Над усім цим — класична 40-ватна лампочка. Сценографія М.Чопей взагалі вражає: усі меблі на коліщатках, що дозволяє миттєво змінювати декорацію і додає динамізму самому дійству. Купа блискучих знахідок, зокрема холодильник, в якому мишка повісилася (буквально), у залі була просто істерика — вочевидь, багатьом це знайомо з власного побуту.

Щодо хазяйки квартири. Якщо у нас є асоціація квартирних ріелторів і орендодавців, то мають вшанувати її відзнакою. Це настільки яскраве і захоплююче втілення загалом не надто нового соціального типажу, але чомусь тільки тепер він вийшов на нашу сцену. Ця героїня стала уособленням нашого суперечливого часу, його плюсів і мінусів

Заокеанська гостя (Л.Пирогова) — жінка, над якою не владний час. Актриса зіграла колись десятки ролей, але такої у неї ще не було. Українська мова з американо-канадським акцентом, пригоди американки в українській комуналці, суцільні афоризми у репліках! Спершу нагадує пріснопам’ятну Уляну Супрун, але з кожною сценою стає все глибшою, стереоскопічною.

Дівчата грають на взаємних контрастах. Унікальний дует, навіть тяжко з чимсь порівняти. Хореограф Т.Суховірская мала з ким працювати: танці переходять у відверту акробатику, та у пластичний перформанс, а відтак — у художню гімнастику. Найскладніші трюки виконуються без якогось видимого страхування. І при цьому — незмінна клоунада.

Вистава лишає стійкий післясмак. Згадується анекдот, що сучасна Україна має дві перспективи: реалістичну — прилетять інопланетяни і все нам зроблять, і фантастичну — коли ми все самі. Спектакль якраз про такий “реалістичний” сюжет. Але і про те, що нас врятують наші власні гумор, винахідливість і міцні родинні зв’язки. Тобто елементи “фантастичної” перспективи теж присутні.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати