Знаний закарпатський журналіст фактично відзначає даною книжкою подвійний ювілей: 75 років життя і 50 років газетярського стажу. Народившись у Донбасі, армійські роки провів у Мукачеві, тут і лишився, заочно закінчив у Львові відділення журналістки. Окрім маси газетярських матеріалів, видав шість книжок поезії і прози. Нинішня – найбільша за обсягом і найбільш широка за своїм змістом. Епіграфами до багатьох нарисів обрано висловлювання так само літературного єретика Фелікса Кривіна.
Історики досі сперечаються, чи вимовляв насправді Галілео Галілей цю сакраментальну фразу. За логікою образу – мав би, але жодним документом не підтверджено. Проте інколи художня правда важливіша за історичну.
Cпектр персонажів найширший. Міфічний Прометей, що приніс людям вогонь, знехтувавши волею олімпійських богів. Один з перших (принаймні, найраніший з усіх відомих) релігійних реформаторів Ехнатон, що замінив багатобожжя на чолі з Амоном на єдинобожжя Атона. Зачинателі грецького байкарства Езоп і філософії Сократ. Ісус Христос, що заперечивши стару віру, дав людям нову, цей нарис чи не найбільший у книжці. За ним слідує оповідь про Понтія Пілата під заголовком “єретик, який розіп’яв Христа”. Онук Та мерлана – видатний астроном Улугбек. Романська ліва Жанна Д’Арк. Далі іде цілий огляд доби Ренесансу і Реформації, що була суцільною епохою єретиків.
Окремий нарис про Коперніка, що поховав геоцентричну систему світу, змінивши її геліоцентричною. Далі про його послідовників Галілея і Бруно. Є про інквізицію і процеси відьмо. Окремо – про Мартина Лютера і численних його послідовників. Є про криваву Мері – Марію Тодор. Про винахідника глобусу Мартина Бехаймо, про Мішеля Нострадамуса.
Реальні люди сусідять з міфологічними, легендарними і літературними персонажами. Є нарис про Фауста, чий образ втілено багатьма письменниками і композиторами. Є про боярину старообрядної віри Феодосію Морозову, широко знану завдяки картині І.Сурікова. Один з найбільших єресіархів у науці Чарльз Дарвін. Королева Мадагаскару Ранавалуна. Тарас Шевченко – пророк і апостол українського духу, що було страшною єрессю в імперську добу. Українці, що наблизили людей до зірок – К.Ціолковський, С.Корольов, П.Попович.
Великий нарис про феномен масонства – складний, утаємничений, неоднозначний. Відтак про одного з найяскравіших масонів – графа Каліостро. Далі несподіваний перехід до В.Висоцького, А.Ейнштейна, В.Стуса. чималий нарис про М.Хрущова з його єретичними реформами. А.Сахарова названо радянським Дон-Кіхотом. Про його сподвижника, спершу генерала, відтак дисидента Петра Григоренка. Про прем’єра Шимона Переса. Про “закайданеного анафемою” Івана Мазепу. Про “нобелівського дармоїда” Й.Бродського. Про “збитого на зльоті” О.Довженка. Про “останнього єретика Радянської імперії” М.Горбачова. Багато в чому підсумковий нарис “Молох революції пожирає власних дітей”, до нього примикає нарис про Троцького.
Є нариси про нецензурну, єретчину лексику, про єретичну рок-музику. Нарис про одного з найвідоміших мукачівців Міхая Мункачі названо “Розіп’ятий на хресті”. Художник, як відомо, створив чимало сюжетів на євангельські сюжети, тут ідеться про роботу над полотном про розп’яття Христа.
У цілому книжка В.Дворниченка є вагомим внеском у белетристичну біографістику Закарпаття. Створити переконливу художню версію життя навіть однієї видатної людини непросто. Тут же маємо півсотні таких нарисів, кожний з яких сприймається як зернятко потенційного роману. Автор сам став найбільшим єретиком закарпатської літератури, піднявши цілий ряд тем, сюжетів, образів, які до нього тут не підіймалися. Сподіваємося, що його доля складеться бодай трохи щасливіше, ніж у його персонажів.