Фонтан, тунель і сім самураїв

24 серпня побачив світ перший роман Андрія Любки “Карбід” (і десь сотий твір цього жанру у крайовій літературі). Ще за кілька днів він з’явився в ужгородських книгарнях. Книжці судитиметься скандальна доля.

Фонтан, тунель і сім самураїв

Карбід – прізвисько головного героя, шкільного вчителя історії з містечка Ведмедів Михайла Олексійовича Чвака, він же Тис. Усього головних героїв сім чи вісім (парочка братів сприймається як єдине ціле). Усі не ладять з кримінальним кодексом, хоча й за дуже різними статтями. 

Сімка задіяна у реалізації епохального проекту не так закарпатського, як всеєвропейського масштабу. Втім у нас і так ніколи не зрозумієш, де закінчується Закарпаття і починається Європа. На жаль, зворотна закономірність не  справджується: коли на нашому кордоні закінчується Європа і починається Закарпаття, це відчуваєш негайно – очима, носом і підборами. Власне, книжка саме про це: про велике бажання перетинати кордон у той бік і значно менше – у цей.

Книжка на 17 розділів. Сім з них присвячені представленню усе нових і нових персонажів, у решті десяти відбувається прискорення і гальмування сюжетної дії.

Перший розділ – про ментальність закарпатських істориків (“…Якщо вже щось любив, то до кінця. Так було з історією, алкоголем, Україною і Марічкою”, це, правда, вже з іншого розділу). Другий – посібник з історії і теорії закарпатської контрабанди, переважно солярової і цигаркової. Третій – про загадкову румунську душу. Четвертий – про гробаря Ичі та молодого поета Святослава Конара (“Утім, як це часто буває з юними даруваннями, Конар помер молодим від алкоголізму й зневіри у майбутнє людства”). П’ятий – про особливості нашого місцевого самоврядування, зокрема про нелегку долю мерів (“Як же важко все-таки працювати з дебілами”).  Шостий – про «сифілітичну руку російського імперіалізму”, європейські інтеграційні прагнення українських патріотів та квашені в акваріумі помідори. Сьомий – найбільш епічний, там суцільний екшн, в результаті один з героїв підводить себе під монастир і в прямому, і в переносному смислі. У восьмому інший герой залазить під землю і у власні спогади про студентське життя-буття і знайомство з майбутньою дружиною. Дев’ятий – про контрабанду різних медичних артефактів. Десятий –  як можна сфальсифікувати результати пісенного конкурсу Євробачення. Одинадцятий – мозковий штурм силами усіх героїв, включаючи того, хто у комі.  Дванадцятий – про самогон і риболовлю (які одне без одного не існують), а ще дуже цікаво про сучасні технології риття тунелів. Тринадцятий – про наркотичний досвід персонажів. Чотирнадцятий – натхненний гімн Балканам (і заодно Закарпаттю як найбільш балканському з усіх регіонів України). П’ятнадцятий – про угорську соціалістичну революцію 1919 р. (професійні гунгарологи хай сховаються!). Шістнадцятий – про мандрівку головного героя усередину себе самого. У сімнадцятому (найдинамічнішому) настає фінал – абсолютно несподіваний. А з іншого боку – дуже типовий для А.Любки.  

Весь роман – суцільний стьоб. Із того, що виголошують на святкових мітингах, із жанру притчі, з М.Булгакова і особливо його культу, з розхожих міфів (наприклад, про закарпатців як про суцільних контрабандистів), з пасторалей та хеппі-ендів, з нашої  системи освіти, політичних реалій, з містечковості,  з красивих штампів. З постмодернізму, кінець кінцем. З голлівудських фільмів (фінал – жорстка пародія на “Ванільні небеса”, «Титанік” і тому подібне). З трагічного світосприйняття. Роман є прощанням з авторовою юністю. А ще древні радили розставатися з минулим сміючись, що Андрій і робить. Сміх гіркуватий, але від того не менш заразний.

 

P.S. При написанні рецензованої книжки не постраждав жоден закарпатський контрабандист.

P.P.S. При написанні даної рецензії не постраждала жодна мозкова звивина.

30 серпня 2015р.

Теги: Андрій Любка, контрабанда

Коментарі

Ник 2015-09-02 / 23:49:25
Шановний С.Федака. Я не так дивуюся Вашому таланту, як науковий глибини Вашого анализу.

Мирослав Ракатош 2015-08-31 / 18:27:48
Нич вам не нагадує?