Карбід – прізвисько головного героя, шкільного вчителя історії з містечка Ведмедів Михайла Олексійовича Чвака, він же Тис. Усього головних героїв сім чи вісім (парочка братів сприймається як єдине ціле). Усі не ладять з кримінальним кодексом, хоча й за дуже різними статтями.
Сімка задіяна у реалізації епохального проекту не так закарпатського, як всеєвропейського масштабу. Втім у нас і так ніколи не зрозумієш, де закінчується Закарпаття і починається Європа. На жаль, зворотна закономірність не справджується: коли на нашому кордоні закінчується Європа і починається Закарпаття, це відчуваєш негайно – очима, носом і підборами. Власне, книжка саме про це: про велике бажання перетинати кордон у той бік і значно менше – у цей.
Книжка на 17 розділів. Сім з них присвячені представленню усе нових і нових персонажів, у решті десяти відбувається прискорення і гальмування сюжетної дії.
Перший розділ – про ментальність закарпатських істориків (“…Якщо вже щось любив, то до кінця. Так було з історією, алкоголем, Україною і Марічкою”, це, правда, вже з іншого розділу). Другий – посібник з історії і теорії закарпатської контрабанди, переважно солярової і цигаркової. Третій – про загадкову румунську душу. Четвертий – про гробаря Ичі та молодого поета Святослава Конара (“Утім, як це часто буває з юними даруваннями, Конар помер молодим від алкоголізму й зневіри у майбутнє людства”). П’ятий – про особливості нашого місцевого самоврядування, зокрема про нелегку долю мерів (“Як же важко все-таки працювати з дебілами”). Шостий – про «сифілітичну руку російського імперіалізму”, європейські інтеграційні прагнення українських патріотів та квашені в акваріумі помідори. Сьомий – найбільш епічний, там суцільний екшн, в результаті один з героїв підводить себе під монастир і в прямому, і в переносному смислі. У восьмому інший герой залазить під землю і у власні спогади про студентське життя-буття і знайомство з майбутньою дружиною. Дев’ятий – про контрабанду різних медичних артефактів. Десятий – як можна сфальсифікувати результати пісенного конкурсу Євробачення. Одинадцятий – мозковий штурм силами усіх героїв, включаючи того, хто у комі. Дванадцятий – про самогон і риболовлю (які одне без одного не існують), а ще дуже цікаво про сучасні технології риття тунелів. Тринадцятий – про наркотичний досвід персонажів. Чотирнадцятий – натхненний гімн Балканам (і заодно Закарпаттю як найбільш балканському з усіх регіонів України). П’ятнадцятий – про угорську соціалістичну революцію 1919 р. (професійні гунгарологи хай сховаються!). Шістнадцятий – про мандрівку головного героя усередину себе самого. У сімнадцятому (найдинамічнішому) настає фінал – абсолютно несподіваний. А з іншого боку – дуже типовий для А.Любки.
Весь роман – суцільний стьоб. Із того, що виголошують на святкових мітингах, із жанру притчі, з М.Булгакова і особливо його культу, з розхожих міфів (наприклад, про закарпатців як про суцільних контрабандистів), з пасторалей та хеппі-ендів, з нашої системи освіти, політичних реалій, з містечковості, з красивих штампів. З постмодернізму, кінець кінцем. З голлівудських фільмів (фінал – жорстка пародія на “Ванільні небеса”, «Титанік” і тому подібне). З трагічного світосприйняття. Роман є прощанням з авторовою юністю. А ще древні радили розставатися з минулим сміючись, що Андрій і робить. Сміх гіркуватий, але від того не менш заразний.
P.S. При написанні рецензованої книжки не постраждав жоден закарпатський контрабандист.
P.P.S. При написанні даної рецензії не постраждала жодна мозкова звивина.
Ник 2015-09-02 / 23:49:25
Шановний С.Федака. Я не так дивуюся Вашому таланту, як науковий глибини Вашого анализу.
Мирослав Ракатош 2015-08-31 / 18:27:48
Нич вам не нагадує?