На території під майбутню площу Бачинського в Ужгороді зберігся унікальний кам’яний мур

Сьогодні в Ужгороді досягнуто останніх домовленостей в контексті теми благоустрою в місті майбутньої площі ім. Бачинського: угоду про співробітництво і добросусідство підписано за участі представників Мукачівської греко-католицької єпархії та керівництва Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти. Відповідною угодою область фактично погодилась  віддати земельну ділянку, яка перебуває у розпорядженні Інституту післядипломної освіти, під облаштування тут площі Бачинського і прилеглого парку Марії-Терезії. До кінця місяця триває конкурс проектів майбутньої площі, після чого його організатори обіцяють провести громадські обговорення з презентацією усіх проектів, що надійшли на конкурс.

Але в будь-якому разі, підходити до питання створення парку й площі необхідно обережно і зважено, наголошують фахівці, звертаючи увагу на вхожість територій під площу до історичного ареалу міста.  

Маловідомим є і той факт, що по вул. Капітульній, вздовж ділянки, відведеної під парк Марії-Терезії, зберігся унікальний кам’яний мур, який простояв неторканим з XIX ст. Як розповів в коментарі Закарпаття онлайн краєзнавець Людвіг Філіп, «Земельна ділянка, про яку наразі йдеться, на той час належала Мукачівській греко-католицькій єпархії, в її структурі тоді знаходились будови і земельні ділянки колишньої Ужгородської жіночої учительської семінарії й дівочої школи при ній, а також земельні ділянки і будова колишнього монастиря сестер-василіанок. Ділянка ця була відділена від дороги по вул. Капітульній кам’яним муром, ворота якого виходили до кафедрального собору. Через ці ворота школярки, семінаристи та монахині-василіанки виходили на молитви до собору. Є навіть кілька збережених фотографій, на яких видно частину парку і в ньому скульптуру Божої Матері», – розповів Людвіг Філіп. 

За його інформацією, відомості такого характеру можна і нині віднайти в архівних довідках. Як і дані про те, що духовна семінарія та дівоча школа були перетворені після 1949 року в інститут підвищення кваліфікації учителів області, а колишній жіночий монастир василіанок у житловий будинок ще за радянської влади. 

Довідка.

Земельна ділянка під створення парку Марії-Терезії знаходиться по правій стороні від Ужгородського греко-католицького кафедрального собору, через дорогу, що веде до Ужгородського замку сучасною вулицею Капітульною, від №2 до №4.

В оціночному описі Ужгорода від 23 червня 1691 р. ця вулиця єдина з 10 вулиць тогочасного міста, мала назву Замкова.

Наприкінці XVIII ст., після того, як єпископом Андрієм Бачинським 25 жовтня 1776 року при Мукачівській греко-католицькій єпархії була створена капітула з 7 каноніків, вулицю перейменували у Капітульну.

Розпорядженням австрійської імператриці Марії Терезії від 6 червня 1775 року осідок єпископів Мукачівської греко-католицької єпархії був перенесений з Мукачева в Ужгород, що й було підтверджено Декретом угорської намісницької ради від 6 червня 1775 року.

1 березня 1775 року єпископу Андрію Бачинському були передані костел єзуїтів, а згодом, 2 травня 1776 року, й Ужгородський замок. Єпархії були передані також і земельні ділянки від замку до костелу єзуїтів. Але дарча грамота на це була видана імператором Леопольдом II лише у 1791 році. 

Тільки 19 червня 1779 року в Ужгороді був укладений договір між Андрієм Бачинським та графом Павлом Фештетіч, уповноваженим від Ужгородської скарбниці - "Concektatio Bacsinszky-Festetiasiana". Та навіть ще у 1803-1806 роках не було чітко визначено питання про ділянки, на яких мала бути зведена будівля ужгородського пароху та будинок дяка кафедрального собору. З цього приводу у 1806 році єпископ Бачинський вимушений був звернутися з листом до Ужгородської скарбниці.

1 грудня 1993 року управління Мукачівської греко-католицької єпархії звернулося з клопотанням №679 за підписом єпископа Івана Семеді до голови Ужгородської міської ради Еміла Ландовського щодо повернення єпархії будинків під номерами 13, 18, 15-17, 19-21, 23-25, 27-29 та 31 по вул. Капітульній, які управою були призначені до приватизації. Хоч в минулому, до 1949 року, перебували у володінні єпархії й були незаконно відібрані тоталітарною владою. До звернення додавалися витяги з архівних довідок Державного архіву Закарпатської області за №57 від 26 і 27 липня 1993 року. 

Стосовно ділянки, яку наразі відведено під створення парку ім.. Марії Терезії, в архівній довідці №57 від 26.07.1993 р. значиться: «В поземельній вложці за №2490 м. Ужгород на парцелі 276 значиться будинок під №2 по вул. Капітульній площею 3 ара (сучасний будинок, де проживає родина колишнього каноніка єпархії Юрія Гаджеги)». 

У наступній архівній довідці, теж за №57, від 27.07.1993 р. йдеться про наступне: «В поземельній вложці 2301 м. Ужгород на парцелі 308 значиться город на території міста площею 8 арів у власності єпископського інтернату для дівчат-сиріт, учителів «Алгибета» Мукачівської греко-католицької єпархії, згідно із договором купівлі-продажу від 23 березня 1906 року». І далі: «В поземельній вложці №2489 м. Ужгород на парцелі 291 значиться будинок з двором по вул.. Ракоці (сучасна А. Волошина) площею 8 арів у власності греко-католицького інтернату для дівчат».

Людвіг Філіп

 краєзнавець, член ГО Pro Urbe

Теги: площа, Бачинський, Філіп, краєзнавець, конкурс, Ужгород

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати