Політичні трансформації Закарпаття. Ч.14

Продовження. Початок - Політичні трансформації Закарпаття, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 2, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.3, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.4, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.5 ,Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 6, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 7 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 8 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9 Політичні трансформації Закарпаття. Ч.10 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 11 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 12 Політичні трансформації Закарпаття. Ч.13

Події липня 2015 року, що стали відомими в країні, як «мукачівська стрілянина», розгорталися за дуже типовим для пострадянського простору сценарієм, романтизованим у свій час серіалом «Бригада». Конкуруючі силові структури (у нашому випадку МВС та СБУ), мобілізують під свій «дах» кримінал, легалізуючи його через охоронні фірми, спортивні клуби, воєнізовані об’єднання. Часто приправляють це ідеологічною, націонал-патріотичною риторикою та ведуть під цим соусом боротьбу за тіньовий ринок наркотиків, зброї, нелегальної міграції тощо.

Причому, цього разу у з’ясовуванні стосунків брали участь вищі посадові особи країни, про що свідчать миттєві кадрові рішення. Вже через кілька днів був звільнений з посади голови ОДА В.Губаль, а трохи згодом, під тиском громадськості, й начальник обласної міліції С.Шаранич. Останній переведений в Київ на високу посаду в Департаменті карного розшуку. В більшості аналогічних випадків, з не менш трагічними наслідками, такі висновки, зазвичай не практикуються. Тобто, політична складова тут явно відігравала ключову роль, тим паче, що все це відбувалося напередодні місцевих виборів і наступні події такі висновки підтвердили.

Депутати від «Єдиного Центру», які на попередніх виборах  підтримували діючого президента, згодом не увійшли до його фракції і чим далі, тим більше тримали незалежну позицію. Для П.Порошенка, який виявився не менш властолюбним, ніж його попередник, такий стан речей був неприйнятний. Тому в область й призначили Г.Москаля з головною метою – обмежити політичний вплив В.Балоги. Розмови про боротьбу з контрабандою, лісовою мафією, криміналом і т.д. слугують, як зазвичай, словесним лушпинням, бо не мають нічого спільного з можливостями та повноваженнями голови ОДА.

Таким чином, напередодні місцевих виборів в області залишилася одна провладна партія – БПП, очолювана Г.Москалем, а всі інші – в опозиції. «Єдиний Центр», «Батьківщина» та КМКС домовились про спільні дії та коаліцію в майбутній обласній раді. Цікаво, що переможець минулорічних парламентських виборів – «Народний фронт», який мав діючого прем’єра А.Яценюка, навіть не взяв участь у цих виборах, оскільки його рейтинг впав до 1%.

За результатами жовтневих виборів місця в обласній раді розподілилися наступним чином: «Єдиний Центр» – 21,4% (19 депутатів); БПП – 16,9% (15); «Відродження» – 12,1% (11); КМКС – 8,6% (8); «Батьківщина» – 8,2 (7); «Опозиційний блок» – 5% (4). Формально коаліція ніби отримала необхідну більшість у складі 34 депутатів із 64 та навіть домовилася про висунення на голову ради Олександра Кеменяша з «Батьківщини». Однак при таємному голосуванні необхідних голосів не набрала. І тут роль Г.Москаля проявилася повною мірою. Шляхом інтриг, адміністративних маніпуляцій він домігся спочатку зриву результативного голосування за голову ради, а згодом схилив на свій бік, для обрання свого висуванця, КМКС. У підсумку, в області склалася цілком політично неприродна коаліція в складі БПП,

Михайло Рівіс

«Відродження», КМКС та «Опозиційного блоку», яка обрала головою ради Михайла Рівіса з БПП та його першого заступника Йосипа Борто з КМКС. Пізніше заступником обрали також Петра Грицика з «Відродження». Але такі політичні конфігурації на місцях не є дивиною, оскільки загальноукраїнська партійна система має дуже відносний вплив на місцеві справи.

Таким чином Г.Москаль зміг відчути себе переможцем – якщо не за результатами виборів, то за результатами інтриг, але його діяльність на теренах області за каденції П.Порошенка виявила всю карикатурність конаючою системи, яка «душею і тілом» живе в радянських уявленнях, але намагається діяти в умовах 21 століття.

Усі озвучені цілі, як то подолання контрабанди, тіньової економіки, злочинності, збереження екології, залучення інвестицій, виявилися пустоцвітом, оскільки ні повноважень, ні компетенції на це голова ОДА не мав. Показові затримки ешелонів з лісом чи скандали навколо призначень керівників митниці могли лише служити картинкою для Фейсбука, але жодного впливу на реальне життя не мали, бо питання вирішуються зовсім в інших кабінетах. Хіба своєю скандальністю Г.Москаль прикривав деякі місцеві корупційні схеми, оскільки київські начальники не завжди наважувалися з ним зв’язуватися.

Загалом Геннадій Геннадійович уособив собою типаж відвертого реакціонера, захисника бюрократичного корпоративізму. Бо якщо П.Порошенко саботував реформи, прикриваючись іміджем євроінтегратора, то закарпатський «губернатор» навіть цим не переймався. Найбільш показовою в цьому плані стала реформа місцевого самоврядування, навколо якої ламалися десятки списів. Г.Москаль всупереч політиці Кабміну відверто заявляв про її шкідливість і не підписував жодних погоджень на ОТГ з формальних та неформальних причин. А в запалі відвертості прямо висловлювався, що ОТГ обезкровлять райдержадміністрації, тобто позбавлять бюрократичного ресурсу, і тоді не буде з ким йти на вибори. І його терпіли, бо що у Москаля на язиці, то в апарату у голові.   

Такою ж закономірною була його словесна війна з Уляною Супрун. Тому коли міліціонер Г.Москаль говорив про непрофесійність медика У.Супрун, то він був цілком щирим з точки зору охоронця системи. І знаходив гарячу підтримку шарікових, які гордяться шрамами, отриманими на «колчаківських фронтах». Бо це єдиний для них зрозумілий спосіб добитися уваги суспільства.

Тобто, Г.Москаль був безумовно помітною фігурою, бо піар залишається його єдиною сильною стороною. Недаремно правою рукою, а згодом й першим заступником Г.Москаля довгі роки служив журналіст Я.Галас, який вважається професіоналом, але як і вся наша журналістика – по створенню віртуальної реальності. Надзвичайно красномовним у цьому плані здається епізод, який ніби другорядний, але характеризує сутність подібної влади. У 2018 р. Г.Москаль нагороджує серед інших Валентина Фречка – випускника школи с. Сокирниця Хустського району, котрий отримав золоту медаль на Олімпіаді юних геніїв у Нью-Йорку (США) за те, що винайшов спосіб виготовляти папір із опалого листя. І дає йому вищу нагороду краю «За заслуги перед Закарпаттям». Цілком у дусі радянських традицій. Бо дієва влада мала б забезпечити інвестиції, умови, щоб винахід перетворити у гроші та виробництво з користю і собі і людям. А бюрократична грається у медальки, звання та грамоти. Пригадується спомин про Л.Брежнєва, коли той вручав чергову нагороду та промовляв: «Я, звісно, не цар. Земельки тобі дати не можу. Але Героя можу». Нині В.Фречко вчиться в Києві, працює у Житомирі, а заслуги має перед Закарпаттям.

Звичайно, таке суцільне словоблудство не могло не породити масового відторгнення існуючої влади. А планомірне, технологічне нищення конкурентів в демократичному таборі, починаючи з А.Яценюка, А.Садового, А.Гриценка, М.Саакашвілі, єврооптимістів, щоб боротися лише з проросійськими «зрадниками», породило таке явище, як «електоральний Майдан». І коли нині захисники попередньої влади волають про непрофесіоналізм нинішньої, то їх цілком можна зрозуміти з точки зору професійності бюрократа. Але життя диктує зовсім іншу реальність.

За наслідками президентських виборів 2019 р. П.Порошенко на Закарпатті отримав найнижчий результат у всій Західній та Центральній Україні (пригадуємо, що на останніх парламентських виборах 2014 р. у БПП був найвищий після Вінничини). У першому турі на Закарпатті: В.Зеленський – 38,4; Ю.Тимошенко – 15,7; П.Порошенко – 11,4. Другий тур: В.Зеленський – 80,7; П.Порошенко – 16,7. Г. Москаль відразу після першого туру втік (інакше це назвати не можливо) із Закарпаття, поклавши обов’язки на першого заступника, як він звик робити у неприємних ситуаціях. Згодом з’явилася його заява про відставку, а пізніше, він, у звичній для себе скандальній манері, покине й БПП.

Далі буде

Теги: стрілянина, Губаль, Шаранич, Москаль

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати