Без гальм

Скандальне рішення Вищого адміністративного суду України – з цієї категорії, причому прикрите круговою порукою, яка нібито не дозволяє знайти відповідальних. Але зрозуміло, що в нинішніх умовах за все відповідатиме президент, а крайніх призначатимуть у міру розпаду системи.

Наступ на законодавчу владу

Саме рішення ВАСУ викликало таке збурення в політикумі та інформаційному просторі, що критикувати його навіть не хочеться, бо воно випадає з орбіти здорового глузду. Про це казали майже всі лідери опозиції, представник ЦВК, колишній міністр юстиції, цілий ряд політологів, не кажучи вже про коментаторів в Інтернеті.

Хоча воно далеко не перше серед тих, що фактично зруйнували систему судової гілки влади в Україні. Бо коли Конституційний Суд, ігноруючи парламент, одним папером може змінити устрій в Україні, то все інше на цьому тлі – дурнички. А потім замовні суди цілеспрямовано нищать лідерів опозиції, шокуючи світове співтовариство, – і нема на то ради. Тому нинішній прецедент з позбавленням мандатів у вже обраних депутатів має на меті перейти в наступ на законодавчу гілку влади, розтрощити її і таким чином остаточно узурпувати владу одним кланом.

Однак, думається, Віктор Яну­кович тут явно переоцінює свої можливості й не розуміє, що виступає заручником складнішої гри, яка згодом перетворить у пил і його самого.

Простий ланцюг подій. Президент у Давосі домовляється про одне з небагатьох за своє правління, справді стратегічних, державницьких рішень про розробку сланцевого газу з фірмою «Шелл». Тут же Росія згадує про штраф у 7 млрд доларів за невибраний газ, а комуністи розгортають кампанію дискредитації ідеї через її нібито екологічну небезпеку.

Опозиція в парламенті вимагає особистого голосування і тому не дозволяє почати роботу у звичному для влади режимі. А на 25 лютого призначений саміт Україна – ЄС, де б можна обговорити ці й інші проблеми та виходити на більш широкі перспективи європейського співробітництва.

Аж ні. На-гора видається цілком абсурдне, провокативне рішення суду, яке повністю має утвердити європейських партнерів у думці, що з цією країною працювати неможливо. Причому робиться це стосовно тих депутатів, яких європейці просто не можуть не помітити, бо Віктор Балога та Петро Порошенко – ще недавні члени уряду, які найбільш активно просували прозахідний напрямок вітчизняної політики.

І час якось так випадково обрано. З одного боку, минуло понад три місяці з дня виборів, а для оскарження відводиться 5 днів. А з іншого – судове засідання відбувається до анекдотичності поспіхом, без присутності навіть позивача, без змагальності сторін і таке інше. І якщо після цього Юрій Кармазін хоче доводити, що він суб’єкт процесу, а не егоцентричний «болванчик», якого вміло використовують, то це просто тому, що він професійний клоун.

Спроба залякати

Так само, як і Янукович, котрий не може осягнути, що пригноблений та ізольований бідністю людей Донбас – це не вся Україна, і поготів – не Європа, а всидіти в Києві за допомогою охоронців і купки продажних чиновників та суддів не вдасться.

Щодо інтересів і наслідків  подібних дій, то тут можуть проглядатися різні сценарії, але жоден із них не наближає Україну до цивілізованості.

Про геополітику ми вже згадували. Може випробовуватися ідея, коли будь-який результат, навіть на президентських виборах, рішенням судів скасовується. Так чи інакше, очевидна мета приборкати потужних регіональних лідерів, бо і Віктор Балога, і Петро Порошенко, наперекір адмінресурсу, набрали рекордні відсотки в своїх областях і мають там міцну опору. Звичайно, була й мета залякати інших бізнесменів-мажоритарників – аби загнати їх у більшість.

Однак перші ж наслідки судової сваволі виявилися неприємними для влади. По-перше, вони не розсварили, а, навпаки, консолідували опозицію, і головне – справа тут не у прізвищах, а в принципах.

По-друге, вони остаточно делеґітимізували нинішню судову систему й персоналізували відповідальність влади.

По-третє, – мобілізують громадянські настрої в суспільстві, бо стає зрозуміло, що без демонтажу всієї чинної системи влади поступ країни неможливий.

По-четверте, готують країну до ще брутальніших сценаріїв та організованого спротиву.

Історія зі спробою зняти Андрія Балогу в цьому контексті  дуже показова. Як зазвичай, дрібні прихвосні на місцях намагаються наслідувати своїх господарів і готують аналогічні проекти. Але роб­лять це, як розуміють і як можуть, тому часто – ще більш глупо. І річ не в тім, що позов більш абсурдний, хоч, як зауважувалося на початку, тупість – безмежна, а в тому, що виконавців на місцях ще не встигли підібрати, підготувати, залякати – тому й бувають проколи. Власне, на всі районні та міські суди наразі донецьких не вистачає – і тут роботи непочатий край. Хоч і своїх холуїв немало.

Але поки що в Ужгороді суд зберіг здоровий глузд, дозволивши виборцям, а не сумнівним папірцям обирати собі депутата. Проте завтра, не виключено, якийсь вихованець Зварича у Львові ухвалить зовсім інше рішення. Наприклад, на основі того, що Андрій Балога значно вищий (чи нижчий) за інших зареєстрованих, а це порушить рівні можливості кандидатів і не дозволить встановити достовірні результати виборів. Воістину – дурість має досягти неймовірних висот, щоб кожен міг її побачити.

Теги: влада, Янукович

15 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати