Уже дев’ятий рік відзначається Міжнародний день боротьби з корупцією. І за увесь цей час Україна посідає далеко не почесне місце у світовому табелі про ранги «Transparency International». Хоча сам рейтинг не викликає сумнівів навіть у найзапекліших критиків західних цінностей. Причому влада за ці роки змінилася тричі на прямо протилежну, а віз… усе там само.
То, може, причини цього ганебного явища слід шукати значно глибше, ніж у бракові відповідних законів і роботі правоохоронних органів, тим більше, що 2010 року Верховна Рада ухвалила «свіжий» антикорупційний закон.
Як видно з таблиці (повну версію легко знайти на відповідному сайті організації), країни посідають доволі стабільні місця впродовж майже десятиліття. А «братні» слов’янські народи міцно застовпили за собою місце поряд із африканськими. Отже, слід визнати, що корупція – не лише законодавча, а й ментальна проблема.
Ще 2001 року тодішній Генеральний прокурор, комуніст Михайло Потебенько з трибуни парламенту звертався до депутатів нібито з безглуздим питанням: «Ви скажіть мені, що таке корупція? Бо в законодавстві такого визначення немає». А нещодавно обраний ректор УжНУ також управлявся в риториці на одному з перших виступів перед колективом. Мовляв, хабарництво викладачів – це не корупція, бо вони не представники влади. Насправді, подібний психологічний типаж справді не розуміє сутності явища, бо його мовою це називається «нормальними людськими стосунками», а принцип «вдячності» є необхідним атрибутом суспільного організму. І така ментальність має глибокі історичні корені.
Якщо пригадаємо класичний феодалізм, то констатуємо, що влада там передається у спадок і не є контрольованою. Суспільство має чітку ієрархію й поділ за родовою і становою ознакою. Писані закони і суди фактично також підпорядковані феодалам. Усі платежі встановлюються ними, і це не називається хабарництвом. Якщо нема ринкових відносин, панує натуральний обмін, а клани становлять головний осередок суспільства.
Одне слово, усе це ми нині називаємо корупцією – тоді такого поняття не існувало. Виникло воно лише разом із розвитком правових стосунків замість станових традицій, і в сучасному світі саме феодальний тип взаємин найбільш об’ємно характеризує поняття корупції. Свого часу комуністи повністю відтворили середньовічний лад, лише змінивши назви. Царя – на генсека, стани – на номенклатуру, релігію – на марксизм-ленінізм, кріпацтво – на колгоспи тощо. Тому й не розуміють нині, що творять.
Хоча саме слово (від лат. сorrumpere) означає «псувати» і має на увазі роз’їдання, корозію суспільства, яке само себе знищує незрозумілими й непрозорими правилами, браком вільної конкуренції, незалежного судочинства тощо. Не випадково індекс сприйняття корупції напряму пов’язаний із економічним розвитком і рівнем життя, і це визнає навіть наша влада. Але її представники діють наче ракові клітини, які самі по собі ніби успішно розвиваються, набирають ваги й розширюють вплив, але, зрештою, гублять увесь організм і гинуть самі. Такий примітивізм є ще однією характерною рисою феодальної свідомості, котра втілена в сентенції «на наш вік вистачить» і в певних колах навіть вважається вершиною життєвої мудрості.
Але не слід себе тішити ілюзіями, що таке користолюбство притаманне винятково можновладцям. Бо коли виборці беруть винагороду за голос, то цим самим тотально інфікують увесь владний організм, і очікувати від нього здорових дій не випадає. А виправдання, мовляв, ми забираємо раніше вкрадене, – той же белькіт безпорадної дитини.
Коли німець скаржиться в поліцію на сусіда, що той неправомірно отримує соціальні виплати чи припаркував із порушенням авто, то він цілком природним способом захищає свої податки й порядок співпраці з владою. У нас же це називається «стукацтвом». Бо така свідомість, що влада сприймається не як суспільно-корисна функція, а як чужий, ворожий клан. Тому недовіра до влади вважається моральною чеснотою, а співпраця з нею – підлабузництвом. На жаль, повсякденна практика підтверджує правильність таких оцінок.
І хай скільки Віктор Янукович чи Микола Азаров повторюють, мов мантру, що корупція – зло і з нею треба боротися, але жоден закон не діятиме, коли влада підпорядковується іншим поняттям. Юрій Луценко дістав 4 роки в’язниці за смішні в нинішніх мірках зловживання – винятково як представник чужого клану. Уособленням такого «правосуддя» є й справа Юлії Тимошенко, і це чудово розуміють у світі, але не розуміють у нас. Такий стан свідомості характерний на всіх суспільних щаблях, бо коли арештують хабарника, то перше питання, яке ставлять одне одному громадяни: кому він не догодив або з ким не поділився. І це не хибна думка.
А президент заспокоює себе, мовляв, розмови про Межигір’я – це звичайна заздрість. Політика уряду, коли в період кризи статки наближених до влади, разом із найближчими родичами, зростають у рази, при зубожінні населення є найбільш сильнодійним корозійним засобом, який просто перетворює суспільство на брухт. Тому вже не шокують нині розмови про розпад України, бо закономірністю розвитку такого ладу є феодальна роздрібленість. А ми, як співав Борис Гребенщиков, «все еще смотрим в экран, мы все еще ждем новостей». І, на жаль, без зміни влади новина наприкінці наступного року, що Україна перебуває на 150 місці в рейтингу сприйняття корупції, буде не найгіршою.
123321 2012-12-21 / 20:09:33
Пане Віктор як ви прокоментуєте слова народного депутата, чи відноситься це до правлячої партії в Закарпатській обласній раді?
«В 2003 році Україна була в світі на 106 місці по корупції. В 2008 – на 134-му, а цього року – уже на 144-му місці. Це говорить про те, що нічого не змінюється, а лише погіршується. І політичні партії тут не виняток, а скоріше флагман. Немає значення – Батьківщина це, чи Партія регіонів, влада, чи опозиція, ліві, чи праві – усі партії на 100% фінансуються за непрозорими схемами», – написав Віктор Балога у своєму Facebook.
Сашко 2012-12-19 / 12:02:15
Слоа'янине
Варто вийти на двір ,вдихнути свіжого повітря і глянути на світ широко відкритими очима а не через призму вказаних вами авторів. Не думаю що ви й справді знаєте історію східно-слов'янських народів, хоча про це твердите. Зрештою "словяни"- є мовною групою а не генетично спорідненими народами! Взяти хоча б росіян(угро-фінів) і болгар(вихідців з Волжської Булгарії).В цей же час важко заперечити значну спорідненість з нами мадярів котрі при цьому не є слов'янами.
...бігом вчити історію!
P.S. слов'янине вдумайтесь у останню фразу Віктора Пащенка в попередньому коменті!
Слов'янин 2012-12-19 / 01:28:21
Приємно, що хоч один з небагатьох «європейських» опонентів Слов»янина не хамить.
Політологія доволі точна наука, принаймні, та її частина, яка полюбляє сухі факти, а не теорії. При всій моїй повазі до творчості Гоголя, остання – все ж таки лірика, а не зграйний фактаж. При бажанні, перли будь-якого письменника можна спрямувати і проти Слов»янина, і проти Пащенка.
Тим не менше, чомусь Ви в своїх по-газетярськи гарно написаних дослідженнях вкотре глибоко не аналізуєте «облюбованого мною Троцького та Леніна» та багато чого іншого. Хоч джерел вистачає – і східних, і західних. Зрозуміло, що ані Ентоні Саттон, ані Ральф Епперсон, ані Ян ван Хельсинг, ані Девід Дюк не можуть бути джерелами сучасних політологів. Бо вони конспірологи. А конспірологи… – це ж хворі люди, одержимі комплексами неповноцінності та манією переслідування, приблизно, як колись при «совку» вважалися хворими і реакційними якісь там генетики.
Якщо ігнорувати вказаних авторів (а їх десятки), то все, що Ви пишете скидається на правду.
Віктор Пащенко 2012-12-19 / 00:07:02
У глибині душі, як і на поверхні розуму я керуюся фактами, а не міфологічними теоріями, якими намагаються пояснити будь-що. З подібним різновидом сліпої віри немає сенсу сперечатися, але наведу ще кілька епізодів просто для тих, хто справді готовий розмірковувати. Перегляньте «Ревізора» чи «Мертві душі» Гоголя, який творив в Україні та Росії ще за сто років до облюбованих Вами Троцького і Леніна і Ви там знайдете всі ті неподобства в яких ми копирсаємося й дотепер. Або знайдіть в рейтингу Нову Зеландію чи Австралію, які заселялися виключно переселенцями. І вся теорія лопає, мов мильна бульбашка.
Справді країни Скандинавії серед лідерів рейтингу, але шукати потрібно закономірності, а не займатися підтасовками. А вони полягають у тому, що Північ Європи не знала кріпацтва. Там найбільш повно пройшла Реформація, завдяки якій релігія позбулася догматизму і мракобісся і наблизилася до людини і т.д. Це ж стосується і вже згаданих Південних країн і пресловутих США і Канади.
Але Ви так і не зрозуміли головного. Що дійсно змінювана, хоч і повільно категорія ментальності застрягла у нас на рівні середньовіччя в той час коли цивілізація стрімко рухається вперед. А мазохістське самозвеличування (над нами знущаються, але ми найкращі), замість бажання вчитися ще далі виштовхує націю на маргінес.
Слов'янин 2012-12-18 / 21:56:51
Результати більшості опитів та досліджень справедливо (часто не гласно) сходяться на тому, що найменш корумпованими є ті європейські держави, де найменший відсоток, скажімо так, «прийшлого елементу» - це, насамперед, скандинави.
Говорячи про корупцію в українському суспільстві, більшість дослідників копирсаються в проблемі недосконалих законів, процедур, схем і т.д і т.п., зокрема в ментальності. Остання, до речі не є постійною величиною.
Ми всі (хто небайдужий), в основному ( хто краще, хто гірше) знаємо історію східно-слов»янських народів. Уявимо собі на мить, що з якихось причин заокеанські банкіри – тоді, у 1917р. - спрямували би гроші та руйнівну енергію своїх креатур - Троцького (Бронштейна)–Леніна (Бланка) - не на Російську імперію, частиною якої була Україна, - а на народи, які нині вважаються успішними і цивілізованими (хоч історія не терпить зворотнього ефекту, але аналіз оцього «зворотнього ефекту» дозволяє краще розуміти виклики сучасності). Що би ми побачили в такому разі в Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Німеччині, Швейцарії? Ми би побачили майже відсутність національних еліт, вбиті села, мораль, алкоголізм, змішування корінних народів з ким попало, знищення національної пами»яті, сім»ї, звичаєвого права тощо, а відтак – розгул корупції. Одним словом, усе те, що сьогодні можна спостерігати в Україні.
Власне, руйнування вказаних «цивілізованих» народів сьогодні йде повним, але альтернативним, ходом. Хоч їх тупо фізично не знищували, але їх «успішно» нищать, завдяки явно не арійському інформаційному простору (ЗМІ, освіта, наука, «релігійні» заморочки), а також за допомоги міжрасового змішування (через одне покоління політологи будуть «охати» і «ахати» щодо «нових елементів» зазначених проблем, які нині переживає Україна).
Ментальність не є постійною величиною і змінюється, завдяки вище зазначеним чинникам.
Можна скільки завгодно міняти закони та укази, слухати «гуманістів», захоплюватися «прогресивними» прожектами і т. ін., але порядку на Батьківщині більше не стане. І ментальність українського народу від цього не стане кращою. Які би ініціативи не проголошували представники найкрупніших політичних сил – ПР, БЮТ, КПУ, Удар, Свобода.
В глибині душі талановитий політолог Віктор Пащенко це добре розуміє, але важко уявити, аби він наступив на горлянку власної пісні. Забагато вже ним написано і сказано.