Здавалося...
Хтось тоді зморщив носа, хтось важко зітхнув, хтось в передчутті веселого і жареного потер руки. І тим, і тим і іншим вдалося зберегти свої емоції до цього дня, бо і зморщене, і сумне, і весело-печене супроводжує газету весь цей час. Чому так? А хто його знає? Чи всяке живе можна пояснити і відслідкувати? Легше з мертвим, там причеплена бирка на великому жовтому пальці лівої ноги, і тільки написи міняються в залежності від "погоди в домі".
Тому жити і тільки жити, - ми бажаємо собі і вам. Раз Бог з невідомо якого капризу дає нам можливість бути разом, то залишається тільки насолоджуватися Його милістю і дивуватися Його фантазії. Тому не будьте занудами, це ж цікаво, коли є "Чорна Гора", правда?
Оплесків не потрібно, викриків і шипіння - теж. Те, що не вибухає і не горить, не залежить від людських емоцій.
Дякуємо Богу! Дякуємо Вам за вашу невтомну увагу, дорогі читачі. До зустрічі!
Володимир Мочарник