Пташечка тихне, поле німіє... газони стрижуть

А ще зачаровує раціоналізм. В країні кризисно і хаосно, заклики про оптимізацію і скорочення залунали з новою силою. Але зараз же зовсім інша справа. Психологічна розкутість. Ніякого тобі відчуття вини. Та самі ж винуваті! Було ж чесно попереджено за кого агітувати і за кого голосувати, так що на себе нарікайте. Пам’ятаєте, зловісний мейстрім Полички - нашого нетлінного медичного начальника: думайте, де будете робити. А під цю музику тільки встигай підстригати газони. У всякому разі, є можливість надійно підготуватися до наступних виборів. До яких? До яких, до яких, до яких скажуть, до таких і підготуємось. Тому зараз на полювання ми вийдемо навіть не із двостволкою, а тристволкою. Ану, де ви там, герої, політично неблагонадійні!? З першого стволу вбиваємо політичних супротивників, в основному єцівців, які дрібно капостили на виборах, дестабілізуючи ситуацію балогівськими грошищами. З другого стволу вбиваємо всяку думку про політичну альтернативу у тих, хто мовчки спостерігатиме за звільненням колег. Ну, а з третього стволу – показник, звіт про забезпечення необхідного проценту оптимізованих. 

Взагалі, вони прекрасні у своїй несамовитості! Забулися до межі і жити воліють у своєму загубленому світі! І тому принаймні заслуговують бути описані. Щоб повернувшись, не влаштовували істерик і повної амнезії.

 Однак, як говорять мудрі книги – все таємне колись стає явним. В ситуації глухій, напівмертвій, раптом спалах людських емоцій і картина розгортається у всій красі: підла-препідла, гнила-прегнила - вічнозелена і класична. Невже у нас когось здивує тишина навколо, коли тебе ріжуть?

 Стоп! Знаємо про що ви зараз подумали. Помаранчеві ж так само розправлялися з своїми противниками. Дайте собі раду. Ви тих диваків з блаженними усмішками та жовтими стрічками хочете прирівняти до «серйозних пацанів». Та вони більше раділи, слину пускали та з катами обнімалися. Лишіться, боляче навіть згадувати.

А от зараз зовсім інша справа. У тих, хто НЕБА не схотів, є можливість з усієї сили гепнутися об землю жорстокої дійсності. Дійсності, де на перший план виходять брати- шахісти, контрабандисти, начальнички, підначальнички і інші зайчики-побігайчики. Ну, і звичайно ми з вами – кожен з під свого куща. Як казав один відставний архітектор – час для «Чорної Гори» настав. Особливий привіт йому за це посилаємо в його пожовклий і несвіжий затишок.

До газети звернулася вчителька із Шаланок (того самого села, де недавно настало райське життя - угорська мова розправила офіційні крила). Вчительку звільняють з роботи. Звільняють брутально, незаконно… ну, як зараз робиться. У всякому разі, вона про це говорить прямо і щиро. От нехай і говорить.

- Мене звуть Мар’яна Грецко. Працюю в Шаланківській школі. Взагалі я в цій школі вже вісім років, останні 5 – працюю практичним психологом. Два роки тому закінчила Мукачів-ський держаний університет. А до того працювала в цій же школі медсестрою.

- В Шаланках давно живете?

- Шістнадцять років. Сама я родом із Оноку. У Шаланки вийшла заміж. Мій чоловік працює у лісгоспі. У всякому разі, поки що, бо його так само, як і мене, хочуть звільняти. Маємо двох дітей. Хлопчика - 16 років, який навчається у першій міській школі у Виноградові, і дівчинку - 10 років, вчиться у Шаланківській школі.

- Отже – вибори?

- Перша причина інша. Перша причина - колишній вчитель географії, а нині (після перемоги Януковича) директор Шаланківської школи Ріхард Вікторович Альохін. Три роки тому у нас виник конфлікт через те, що він не проводив уроки. Він викладав у той час історію, географію, філософію, правознавство…

- А ви що, завуч? Чому втручаєтеся не в свої справи?

- У нас є день відкритих дверей для батьків. Я, окрім того, що працюю психологом і це чую від дітей, ще мама сина, якого в той час навчав Ріхард Вікторович.

- Пробачте, як це можна не проводити уроків? Рано чи пізно вчителю це вилізе боком. Тим більше, що це село, де нічого не приховаєш, в кінці кінців є дирекція, яка повинна за цим слідкувати згідно своїх обов’язків.

- Дирекції не вистачало характеру, наша директорка побоювалася Альохіна. А батьки, коли скаржилися, то їм пропонували написати це письмово. А письмово боялися, щоб не відбилося на дітях.

- Могло відбитися?

- Могло. Я можу це підтвердити як психолог. А для того, щоб все не здавалося таким вже безнадійним, директор і завуч ходили до Ріхарда на уроки, але попереджали його про це за 10 днів. Самі розумієте, що за десять днів можна підготуватися.

- А хто був директором?

- Марія Євгенівна Черешні, яку звільнили у 2010 році відразу після виборів, мотивуючи це тим, що із-за неї забирають дітей із школи. А скарги в районний відділ освіти писав нинішній голова села Віктор Альохін – старший брат Ріхарда. На той період з школи забрали вісім дітей. В цьому році з школи пішло 22 дитини – і проблем ніяких немає. До речі, Марія Євгенівна дуже важко це перенесла. Мама її отримала від переживань інфаркт. Над нею просто познущалися. Наприклад, її чоловіка, який працював сезонно кочегаром - не прийняли на роботу. Жінка настільки у всьому розчарувалася, що вже два роки до церкви не ходить.

- А як колеги відносяться до цього всього?

- Багато вчителів забрало своїх дітей із школи і перевели в інші.

- Із-за одного вчителя географії?

- Не тільки. У школі за останній час рівень викладання критично низький.

- Зачекайте. Ваша школа відома майже на всю країну. Ми пам’ятаємо, як із Міністерства на семінари приїжджали. Колишній директор Йосип Борто прославився її будівництвом. Нам стільки про неї розказували, як вона натхненно всім селом будувалася у кризові 90-ті. Про що ви говорите?

- Так, у нас відома школа, дуже гарна. Але все почалося два роки тому, коли звільнили з посади колишнього директора. Я тоді особисто була у завідуючого райво Василя Івановича Беленя і спитала: як ви могли призначити директором такого вчителя. Адже він уроки не проводить, на екзамені над дітьми знущається… Розумієте, він просто не любить дітей і у всьому хоче наслідувати свого старшого брата, теперішнього голову села, якому я в очі говорила, що як колишній медичний працівник підозрюю в нього шизофренію…Вибачте, я буду плакати.

- Заспокойтеся. Як психолог психологу радимо взяти себе в руки і просто ясно викласти всю ситуацію. Що Белень на це сказав?

- Сказав, що вперше чує, що в нашій школі таке відбувається, дивувався, що нічого не знав, що йому ніхто нічого не казав… Але зробити вже нічого не може. Василь Іванович наш в таких ситуаціях завжди виглядає як людина, яка щойно прилетіла з космосу. Після Беленя я пішла до тодішнього голови райдержадміністрації Резеша. І знаєте, що мені сказав Резеш? Знаєте, якщо він поганий вчитель, то може він буде хорошим керівником. Ці самі слова він сказав у вчительській, коли його представляв колективу: він поганий вчитель, може він дуже поганий вчитель, але я впевнений, що він буде хорошим керівником. Дайте йому шанс. Це сказав Резеш, цімбор Віктора Альохіна, який разом з усім районним начальством парився в Альохінській лазні. І знаєте, він став дійсно хорошим керівником, як було і обіцяно. На сьогоднішній день у нього є дві грамоти за хорошу роботу. Але при цьому уроки як не проводив, так і не проводить. А хочете, я вам анекдот розповім? У нас не так давно влаштувалася на роботу лаборант, яка половину зарплати кожного місяця несе директору, так само робить і один техпрацівник. Це тільки ті факти, які я особисто знаю. І всі мовчать, бо бояться. Бо якщо хтось починає говорити вголос, то його запрошують до директора в кабінет і кажуть: ти знаєш, що я її звільняю з роботи, так ось, наступна будеш ти,… якщо не зміниш поведінку. І коли я питаю: ти можеш це підтвердити на суді, адже мене звільняють. Вона відповідає: ні, Мар’яно, ти ж знаєш, я не можу піти з роботи, я з цього живу. Але ж наступна можеш бути ти, - кажу я. Я буду просто мовчки виконувати свою роботу, відповідає вона. Ніби це сьогодні має якесь значення. Невже я свою роботу не виконую?!

- Пані Мар’яно, ви входите в партію ЄЦ?

- Так.

- А ваші опоненти, ми так зрозуміли, перш за все, це брати Альохіни.

- Вони є членами Партії регіонів.

- Розкажіть, як вибори проходили.

- Прекрасно. Скажіть, будь ласка, директор має право проводити агітацію у школі під час виборів?

- А якщо він Партію регіонів любить так, як ви ЄЦ, і  просто не може стриматися?

- Навіть любов повинна триматися в рамках кримінальної відповідальності. Якщо вас у вашому колективі не просто агітують, а кажуть: думайте, як голосуєте. Якщо я дізнаюся, що ви голосували не за Партію регіонів, то не ображайтеся. А я дізнаюся, хто і як з вас голосував.

- І де ведуться такі розмови, на педраді?

- Ні, у нас педради рідко проводяться. Є у нас у понеділок п’ятихвилинки і там можна ось таке говорити. І коли я питаю свою колегу: як у тебе справи, за кого будеш голосувати? То вона відповідає: звичайно, що за регіони, невже ти думаєш, що я хочу, щоб Альохін мене звільнив? Він же, Мар’яно, все може зробити. І це говорять люди з вищою освітою, які працювали на виборах і все знають. Уявіть собі, як тоді можна залякати простих людей.

- А як поводився голова села Альохін?

- Вчителям офіційно нічого не казав. Але особисто ходив до людей додому, до багатьох ходили його люди. Цей чоловік має вплив на людей. Вміє наганяти на людей страх. Ви знаєте, за два з половиною роки, відколи він проживає в селі, у нас стільки перевірок не було за всю історію села і українську, і мадярську. В селі постійно то податкова, то прокуратура. Ходять по магазинах, по простих людях, які роблять бочки. Він, наприклад, каже: якщо ти робиш бочки, то зареєструйся офіційно підприємцем.

- І це законно.

- А якщо людина робить 2-3 бочки на рік? Невже він матиме звідки платити податки? Своїх людей він посилає, щоб дивилися в кого є плівки, тобто вирощує огірки під плівкою. Таких людей, які йому служать, він після влаштовує на роботу. А потім від людини вимагають платити  податки. Якщо не хочеш в податкову, то плати в сільську раду, щоб до тебе не приходила податкова. Люди, звичайно, обурені.

- Платять?

- Платять слабі, а ті, що можуть за себе постояти, то шлють його подалі. Платять 100-200 грн., щоб податкова не ходила. Біда ще в тому, що не всі люди знають українську мову, не знають законів. Для таких людей закон -  це Альохін. Знаєте, що зараз вигадав Альохін? Сказав, що з березня місяця починають ремонт дороги, на що держава йому дає 5 млн. грн. Але вже зараз потрібно заплатити 50 гривень від кожного двору, де є машина на дорогу від Шаланок до Вилока. А хто не дасть гроші, тому на вікно чи на двері ставитимуть  пляму. Так люди знатимуть, хто гроші не дав. Скажіть, будь ласка, це нормально? В якому суспільстві таке можливо?

- А чек дають, що гроші взяли?

- Ні, ніхто не дає. В мене був з ним конфлікт через воду. Альохін в пай купив колгоспну контору, а до того ще  артезіанське джерело і зараз він головний у селі по воді. Хоче дасть, хоче не дасть. Тоді село з ним навіть судилося. І ніби навіть виграло, і суд його зобов’язав надавати селу воду. Я провела собі воду з трубопроводу, який йде в школу. Альхін попросив від мене заплатити відразу за п’ять місяців. Я не відмовлялася платити, але попросила розписку і зобов’язання, що він даватиме мені воду чисту і регулярно. Він пообіцяв, що дасть розписку. З цим я поїхала на сесію (тоді ще навчалася). І ось мені телефонує директор і каже: Мар’яно, у нас у школі вже три дні нема  води і Альохін каже, що воду дасть тільки тоді, коли ми тебе відключимо або  поки не заплатиш. Ось таким шантажем цей чоловік займається.

- Повернемося до виборів. Що ще відбувалося в цей період у школі, селі?

- На День вчителя Балога Іван Іванович пригостив тортом і шампанським всіх вчителів школи.

- То він вас купляв.

- Ні. Він пригостив. А якщо Бушко на День вчителя дирекцію і одного кращого вчителя запросив на гостину, то це як, не купував?

- І він купував. Не бачимо необхідності в тортах і шампанських. Хай краще урядують як слід, щоб дороги були, зарплати нормальні і щоб управа була на місцевих князьків. А то цього всього немає, а є торт. Ви, як вчитель, невже цього не розумієте?

- Я з вами згодна. Але тоді директор написав на мене скаргу начальнику райво Беленю, в якій вимагав, щоб мене покарали.

- А ще є крім вас в селі єцівці?

- Я одна. На мене була ще одна скарга. Це сталося після того, як голова села закрив у себе в кабінеті вагітну жінку, яка ніби допомагала мені на виборах, кричав на неї так, що та втрачала свідомість. Люди в коридорі все це чули. Прийшла свекруха і просила його, щоб він відпустив невістку, на що  той сказав, що зараз прийдуть двоє міліціонерів і заберуть її. Таким чином він примусив цю жінку під диктовку написати якийсь папір. Та, бідна, від страху навіть не пам’ятає, що написала. Через два дні мене викликає Василь Іванович Белень і каже: на вас із сільської ради поступила скарга, через яку я маю право вас звільнити. Питаю: за що? Бо ви займалися корупцією. І показує мені на відстані папір, який відразу ховає. І пропонує мені писати заяву на звільнення за власним бажанням, бо, мовляв, інакше мені «світить 6 років тюрми».

-  І  коли це було?

- Після виборів відразу. До речі, в той же час у Виноградів приїхав і директор Альхін, хоча мав в  той день уроки. Але звільнити мене, це справа набагато важливіша, ніж уроки. Уявляєте, мене хочуть звільняти незрозуміло за що начальник і директор, який плює на уроки.

- А чому ви не попросили, щоб вам дали прочитати той папір?

- Я просила, але він не дав. Я тоді нагадала Беленю, скільки раз я йому телефонувала, щоб він приїхав і пересвідчився в тому, як працює наш директор.  Якщо не хоче сам, бо любить регіони, то нехай пришле Івана Івановича Майора, який не є політиком, а є порядною людиною.

- І що вам на це сказав Белень?

- Сказав, що зайнятий, що їде в Ужгород… Що в таких випадках говорять? І таке було не раз. Після того, як я відмовилася писати, то він сказав, що чекає три дні, а після дає документи в прокуратуру. Я сказала, щоб давав у прокуратуру, але заяву я писати не буду. Після цього мене ніхто не турбував і я через тиждень сама зателефонувала, спитала, як  поступили з моєю справою, куди мені йти: в прокуратуру, в суд чи в тюрму?

- І що вам на це сказали? До речі, а чому ви не зв’язалися з Іваном Івановичем Балогою чи Олегом Вікторовичем Любімовим?

- Івану Івановичу я написала листа, а з Олегом Вікторовичем говорила і він обіцяв мені допомогти. Після цього мені якось ввечері зателефонував Василь Іванович і став дорікати, чому я всім жаліюся, а після пообіцяв, що ніхто мене не звільнить. Але через деякий час ми говоримо по телефону і він мені каже: знаєш, Мар’яно, щоб тебе не турбували, я відправляю  до тебе твого районного керівника-психолога, який знайде в тебе кілька проблем, після чого накладемо на тебе одну невелику догану і все. Зрозумій, що тоді тебе ніхто не буде чіпати. Але, Василю Івановичу, я говорила з юристом, який сказав,  що якщо в листопаді в мене буде догана, а потім в грудні – друга, то мене автоматично звільнять. Та ти не переживай, каже мені Василь Іванович, ми її сховаємо і все буде добре. В понеділок, після таких новин, я їду у Виноградів, а Василь Іванович… йде на лікарняний.

- Чимось Василь Іванович  захворів?

- Так, совість його почала боліти. Ви знаєте, такого кабінету, як в мене, ні в кого немає. Я сама його відштукатурила, шпаклювала, я хотіла, щоб в мене було гарно, в мене килим на підлозі, я електропроводку замінила, 5 розеток поклала (плаче)…  І тепер мене хочуть звільнити… бо не танцюю.

- Але ви вступили в ЄЦ. Давайте про політичні симпатії поговоримо. Для чого ви вступили в ЄЦ?

- Колись мене моя колишня директорка попросила прийняти участь у виборах. Я була членом виборчої комісії. Як і зараз. Я роблю це у свій вільний час.

- Для чого?

- Бо хочу трошки заробити. І знаєте, скільки я заробила на цих виборах? 500 грн. І що, це так багато?

- Тобто ви заробляєте на виборах і це є вся ваша політика?

- Так.

- Але чому ви вибрали саме ЄЦ, чому не регіони? Там  би ви точно заробили не менше. І для чого ви обираєте собі такий екстремальний заробіток?

-  Чому екстремальний?

- Тому що на даний час ви маєте проблеми. Чи не так? А були би сь те в Партії регіонів, то і проблем би не було.

- Але там немає хороших людей.

- То ви ще й перебірливі? Потрібно було піти в угорські партії. Тим більше, що ви мову знаєте. Вас би з руками взяли.

- Я не хочу бігати з партії в партію. Це ж демократична країна. Невже тепер мене потрібно звільнити, бо я вибрала не ту партію? Я запросила в нашу школу пані Собкову, що виконує зараз обов’язки начальника обласного управління. Знаєте, ту, яку всі бояться?

- Так, ми чули про це. Кажуть, що вона ходить в шкірянці з наганом.

- Але я ризикую, бо не знаю, чи вона не з Партії регіонів.

- Ви дійсно ризикуєте, бо вона ще й симпатизує пану Беленю, який вільно чи невільно хоче вас звільнити.

- Але я їду завтра до Собкової, хочу спитати, чому вже десять днів від неї ні слуху, ні духу. Хочу, щоб вони перевірили викладання в нашій школі історії і географії. Ви знаєте, що директор так довів вчителя історії Кейса Борнобаша, що той залишив школу. Він його принижував при всіх. А це був кращий історик в школі.

- Ви по скільки гривень роздавали людям, щоб голосували за Івана Івановича?

- Я гроші не роздавала.

- А яким чином   ви тоді будили симпатію в людях до вашого кандидата?

- У нас в селі дуже багато дітей-інвалідів, одиноких хворих старих людей і я давно мрію в селі створити реабілітаційний центр. Я знайшла в Угорщині спонсорів. Іван Іванович теж обіцяв мені в цьому посприяти. Це  моя давня мрія.

- Це ви говорили на виборах?

- Не тільки це.

- Найпростіше в таких випадках: на тобі 200 грн., а проголосуєш, то я тобі дам ще 200.

- Я так ніколи не робила.

- Тоді ви показуєте фото Івана Івановича і кажете: подивіться, який він гарний?

- Я кажу, що це дуже порядна людина. Що вже чотири роки на Миколая він дає вашим дітям подарунки.

-  Дивно, чому він до цих пір не в монастирі.

- Так він хоч це робить. А що для мене зробила Партія регіонів?

- Оце вже справжній підхід. Тут конфетки, там конфеток немає. Давайте голосувати за конфетки. Мамо, цей чорнявий гарний чоловік і є Миколай? Ні, дитино, це  наш далекий родич.

- Колись, коли в райраді працював  Борто, Любімов був головою райради, а Іван Балога головою облради, то тоді кошти були виділені спеціально на дорогу в Шаланках. І коли її ремонтували, то знаєте, хто поряд з дорожниками стояв? Альохін. І кожному, хто проходив, розказував, що то він у Київ зателефонував і тому дорогу роблять. Не лінувався й півдня так простояти. Дехто говорив: та ти що?! Невже!? Треба тобі бути головою. І як у воду дивився. 

- А, до речі, як Йосип Борото до цього всього відноситься? Пам’ятаємо, що колись він і з приводу сільської води нервував, і з приводу того, що в селі робиться, переймався.

- Хоч він зараз і не працює в районній раді, але є головою районної КМКС. Він, як і раніше, переймається проблемами села. Каже, що вони все роблять для того, щоб Альохін не отримав із Угорщини ніякої допомоги. Це і є їхній вклад в боротьбу проти несправедливого Альохіна.

- Серйозний вклад. А що з вашим чоловіком?

- Минулої п’ятниці його попросили написати заяву на звільнення. Він працює майстром лісу в Шаланківській дільниці Виноградівського лісгоспу. У лісгоспі  протягом останніх двох років проводиться реорганізація і оптимізація. Я розмовляла з головним лісничим. Хотіла порозмовляти з директором Агієм, але пан різко поїхав відпочивати. До речі, мій чоловік, Віктор Альохін і Василь Агій однокласники.

- Але, напевно, це не має ніякого відношення до оптимізації?

- Це  має відношення до тих, хто голосно говорить, що не буде голосувати за Партію регіонів. Адже на підприємстві наказ – голосувати тільки за Партію регіонів.

- І скільки ваш чоловік працює у лісовому господарстві?

- 10 років. Знаєте, ця оптимізація досить дивно відбувається. Два місяці тому на роботу прийняли одного чоловіка. Я запитую: чому його не скорочуєте, а скорочуєте мого чоловіка, а на його місце йде цей. Невже тільки тому, що він із Партії регіонів і його батько є близьким до голови села Альохіна? Мій чоловік що, погано працював? Ми йому й трактор купили, щоб він справлявся  з роботою. При цьому 3 місяців заборгованість по зарплаті, примусили мого чоловіка взяти в рахунок тримісячної зарплати дрова. Взагалі ця Партія регіонів робить справжні дива: одних влаштовує на роботу, інших звільняє, мирить непримиренних ворогів. Наприклад, Альохін весь час говорив, що Агія зніме з роботи, поки не опинилися в одній партії. Тепер стали друзями і танцюють під одну дудку. Так само раптово перемінився до Альхіна підприємець Албок, якому Альохін бізнес в селі поламав. Дива та й годі.

- Зараз оптимізують тільки вашого чоловіка?

- Не тільки. Скорочують ще одного чоловіка із Шаланок, який не голосував за Партію регіонів, а також одного чоловіка із Юлівців. Агій перед виборами попереджав, що хто не голосуватиме за Партію регіонів, той перший потрапить під скорочення. Звичайно, прямо про це ніхто не говорить, але чомусь із Партії регіонів нікого не звільняють.

- А з вчителів когось ще звільняють із-за виборів?

- Ні. Вчителі ніхто відкрито не виступає. І я голосно про це не говорила, але торт і шампанське від Балоги  в школу принесла я. А хочете я вам ще один анекдот розповім, вже на завершення.  Альхін колись жив і працював у Вилку. Там  мав дружину. Але сталося так, що він вліз в дуже брудні афери (митні справи). Люди, яким він перейшов дорогу, вивезли його на Тису, зав’язали мотузку на шию і сказали, щоб «тебе через 24 години тут не було», а інакше все закінчиться на цьому ж березі наступного разу. І так він переїхав жити у наше село. А коли його обрали головою села, то з Шаланок дуже сміялися.  Багато чого можна розповідати про братів Альохіних, але зараз мені важливо, щоб мене і мого чоловіка залишили в спокої. І я прийшла, і розповідаю все це вам тільки з однією метою, щоб вони знали, що я їх не боюся  і піду на все, щоб захистити себе і свою сім’ю.

Є кілька способів сховатися від дійсності. Нам здається, що герої нашої публікації  вибрали найнебезпечніший. І що цікаво, дехто вже навіть отримав трагічні наслідки. Але продовжує йти в напрямку непередбачуваних і болючих обставин, засліплений і керований. Ну, і хай би йшов, але ж по людям ступають. Ближні в таких випадках здаються якимись іграшковими, біль їх умовний, не настільки вартий уваги як, наприклад, перспективи, що відкриваються, чи можуть  закритися, благополуччя власної сім’ї, чи ризик його втратити. Або просто звичка, проста банальна звичка перебувати в ніші, без якої життя немислиме.  Але найбільш забавляє впевненість, що на їхньому місці всі робили би так само. Ніби в цьому світі так вже легко мінятися місцями. Дуже небезпечний стан. Але, коли пролунає «game over», стане і страшно, і соромно, і захочеш, щоб тебе побачили,  зрозуміли і простили. Та там вже буде інше засліплення, і з’явиться можливість відчути, як воно безжально ступає по тобі. І це безкінечно, безкінечно трагічно, часом комічно, а часом… Тільки не діти, тільки не діти…

Володимир Мочарник

Теги: вибори, Партія регіонів

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати