Останній номер

Ви тримаєте в руках останній номер «Чорної Гори». Газети, яка проіснувала на теренах Виноградівщини майже 20 років (була заснована в 1997 році). Майже 18 років я був її редактором і універсальним працівником, можна навіть сказати, солдатом. Напевно жоден проект  так не відпрацював свій ресурс, як «Чорна Гора». Жодна газета не назбирала про себе стільки суперечливих думок та емоцій за час свого життя. Це, насправді, і дало можливість газеті проіснувати такий тривалий час. Стало її пальним.

Я дякую Богу, що дав мені натхнення і сили на ті зусилля, а часом надзусилля, які доводилося вживати для того, щоб регулярно по п’ятницях читач міг її бачити на прилавках. Я дякую газеті, яка зробила мене вільним, додала життєвого  і духовного досвіду, настільки детально і глибоко розгорнула переді мною життя, що Небо стало безальтернативною і єдиноможливою реальністю. Скільки людей, скільки облич, історій…

Я дякую тим людям, які раді були цій газеті, допомагали її становленню і існуванню. Повірте, їх було дуже багато. Я дякую читачам, які розуміли, читали, раділи, сварилися, але любили газету. Прощаю ворогів, вони були часом безмежно підлі, підступні  і цинічні, втім, як і належить бути ворогам. Мені шкода тих, кому зуміли нав’язати всякі брехливі історії та плітки, над якими, повірте, дуже старанно трудилися  весь період її існування. Чесно кажучи, це не так важко було й робити. З таким характером як у редактора можна вписатися в будь-яку історію. Цей же щасливий характер дав можливість вистояти.

Дякую моїм рідним, які терпіли газету, цього «звіра», небезпечного і непередбачуваного, вдома.

Що ж побажати Вам, дорогі мої читачі, на Новий рік?

Нічого земного. Земне вам побажають інші. Бажаю вам тільки небесного: небесної Любові, небесної Радості, небесного Терпіння і багато-багато сил з Неба. Нехай Ваші мрії здійсняться там, на Небі. А на земні мрії плюньте. Вони не цікаві.

Що далі?

Далі Різдво. Україна стала дуже схожою на Єрусалим. Той Єрусалим. Такий же брехливий і жадібний диктатор Ірод, що тримається на багнетах, такі ж імперці окупанти, така ж фарисейська церква, розгублений народ, придавлений податками та цінами, завмерлий в очікуванні чи то Святого життя чи безжального знищення. І провінція така сама. Час пахне смертю.

Саме в такому Єрусалимі зволів народитися Месія. Тому я волію бути останнім пастухом, який в засніженому полі разом з такими ж як він тремтить від холоду в очікуванні  ангела, аніж бути  бюлетенем по кладовищу.   

На цьому й попрощаємося. Всього Вам доброго. Будьте благословенні.

Володимир Мочарник

Теги: Чорна Гора

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати