Крокодил і сонце

Нас питають читачі: Володимире Івановичу, а що це у вас за суд із колишніми міліціонерами Дорчинцем і Товтом?

Звичайно, ми про це у нашій газеті ще напишемо, детально, з притаманним розмахом. А зараз, давайте ми вам краще казочку розповімо.

Жило собі на світі Сонце. Воно над всіма людьми, їхніми справами і турботами височіло, на все світило, все зігрівало, всьому допомагало. Всі до сонця звикли і раділи, дивлячись на безжурний світ широко відкритими очима. Бувало, звичайно, що наставала ніч, або хмара набігала і тоді сонця видно не було, але вранці воно обов’язково вставало і всі прокидалися зі сну, радіючи новому дню.

Жив на світі і крокодил. Він жив у болоті, покритому зеленою ряскою. Навколо нього квакали жаби, літали різні комашки і комарі. Болото було в старому-старому лісі і похмурі дерева нависали над ним, утримуючи присмерк, вогкість і холод. Крокодила не турбували ні комарі, ні жаби, ні люди, які боялися туди ходити, ні раптові вибульки парів сірки, які наповнювали ліс смородом. Іноді, правда, крізь гілля пробивалося сонячне проміння і ця несподіванка страшно дратувало крокодила, примушуючи його кліпати і відпливати під старий вивернутий корінь. Крокодил навіть звертався до лікаря, який приписав крокодилу очні краплі, щоб вгамувати подразнену роговицю.

В кінці-кінців проміння таки дістало крокодила і він вирішив сонце проковтнути. Вирішив і проковтнув. На землі відразу запанувала ніч. Звичайно, що всіх це дуже стривожило. Люди почали шепотітися, вказувати очима на ліс, але ім’я крокодила ніхто не називав навіть пошепки. І ось одна газета таки зважилася про це написати. Газета написала так: шановні громадяни, так і так, ось говорять, що сонце пішло у відпустку, дехто каже, що воно захворіло і лікується за кордоном, а деякі вже дійшли до того, що із серйозним виглядом стали доводити, що сонця ніколи й не було. Так ось, наша газета заявляє, що Сонце було, є і буде, просто його проковтнув крокодил.

Що тут почалося… А нічого не почалося. Всі так боялися крокодила, болота і лісу, що тільки ще міцніше стулили очі. Та й для чого очі, якщо сонця нема. Крокодил страшно розізлився на газету… і подав на неї до суду. Тепер в суді газеті доведеться доказувати, що сонце є, що його ковтнув крокодил, що всі про це знають, тільки мовчать…

Чи вдасться газеті довести очевидні речі в повній темноті, ніхто не знає. І ми не знаємо, поки не ознайомилися з продовженням цієї казки. Але підтвердити те що написала газета можемо вже зараз із цілковитою впевненістю: Сонце було, є і буде.

Володимир Мочарник

Далі буде...

Теги: Дорчинець, Товт

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати