- Відрекомендуйтеся, будь ласка, нашим читачам.
- Прошу?..
- Будь ласка, представтеся: прізвище, ім'я, по-батькові.
- Ви прийшли до мене. Я прокурор Виноградівського району.
- Це чудово, але такі правила. Ви представляєтеся нашим читачам і ми продовжуємо розмову.
- Шановний, ви прийшли до мене і хочете дізнатися про основні моменти мого життя, то задавайте мені запитання і будемо розмовляти.
- І так, - Валерій Валерійович Черничко.
- Так.
- Чомусь я повинен вас називати. Наприклад, ми - Мочарник Володимир Іванович – редактор газети "Чорна Гора".
- А я прокурор Виноградівського району.
- Добре. Валерію Валерійовичу, будь ласка, кілька слів про себе.
- Я народився в Ужгороді в 1978 році. Там пропрацював до теперішнього часу, а зараз вже працюю у Виноградові.
- А ким ви працювали в місті Ужгороді?
- Заступником прокурора міста Ужгорода.
- А що ви закінчували?
- Я закінчував Ужгородський національний університет, юридичний факультет.
- І після закінчення юридичного факультету відразу стали заступником?
- Ні.
Після цього ми трошки з Валерієм Валерійовичем порозмовляли про своє, щоб скинути ту напругу, яка чомусь виникла із самого початку.
- Після закінчення університету я кілька років пропрацював слідчим у міліції. Після перейшов працювати у прокуратуру, працював помічником в транспортній прокуратурі. А згодом став заступником. На посаді заступника міського прокурора пропрацював 8 років.
- Ваше призначення у Виноградів ви сприймаєте як, як підвищення, як пониження, як шанс долі?
- Я перебував в резерві на прокурора. Відповідно, в подальшому, мої документи були направлені для призначення на цю посаду. А на рахунок чи це шанс, чи підвищення, чи пониження – це робота. А робота приносить мені задоволення. Це захист інтересів громадянина, це захист інтересів держави, підтримання державного обвинувачення в судах. Якщо людина скоїла якийсь злочин, ми робимо так, щоб вона більше не могла чинити злочин. Тому ця робота мені дуже подобається і я задоволений, що працюю в прокуратурі.
- Валерію Валерійовичу, все-таки зараз у нас такий період становлення держави. Період достатньо емоційний, непростий. Органи по-різному працюють. До прокуратури різне ставлення, є громадські опитування, які ставлять прокуратуру на певне місце по недовірі і т. д. Ця ситуація не бентежить?
- Я не розумію, яка ситуація?
- Ситуація, коли в суспільстві існує недовіра до прокуратури.
- З чого ви виходите?
- Із соцопитувань, які проводяться. Із публікацій в ЗМІ, коли говориться про те, що працівники прокуратури використовують свої посади...
- Я не бачив таких опитувань і тому не можу вам відповісти на запитання.
Ситуація знову трошки напружилася. Ми стали наводити деякі факти із виноградівського життя, які прокурор не захотів коментувати.
- Які пріоритети у роботі Валерія Валерійовича?
- Виконання наших основних конституційних функцій. Це об'єктивне і виважене підтримання державного обвинувачення в судах, захист інтересів кожного громадянина, який звертається до нас, який потребує нашої допомоги і відповідно інтересів держави.
- Не так давно відбулися вибори. Це певне випробування для всіх органів державної влади. Чи були якісь звернення в прокуратуру з приводу порушень?
- Так. Звичайно були звернення, але закон дуже обмежує органи прокуратури, щодо розгляду тих звернень. Тому всі звернення, які стосуються виборів, якщо в цих зверненнях не містяться якихось даних про скоєний злочин, відправляються на розгляд комісії, відповідних виборчих дільниць. Тому фактично всі звернення були відправлені в комісії і вони приймали по них рішення на своїх засіданнях. Серйозних порушень, серйозних нарікань на порушення закону у нас не було.
- А які були?
- Я не можу вам зараз надати цю інформацію, бо її зараз немає переді мною.
- Не потрібно всі – один-два випадки.
- Немає під руками. Якщо хочете офіційно – звернетеся і ми надамо вам інформацію.
- Валерію Валерійовичу, як ви відноситеся до свободи слова?
- У нормальної людини лише нормальне буде відношення до свободи слова.
- Але ви не просто нормальна людина, ви нормальний прокурор.
- А що, у прокурора повинно бути якесь інше відношення до свободи слова?
- Тобто як ви відповідаєте?
- Я ж вам пояснюю, нормальне відношення. Свобода слова повинна існувати і це однозначно.
- Скажіть, будь ласка, чи повинна прокуратура сприяти журналісту у виконанні його професійних обов'язків?
- Звичайно, в межах закону.
- А ось, наприклад, є посадовець, до якого ти приходиш із конкретними запитаннями по його конкретній роботі, а він говорить: я не буду відповідати на ваші запитання. Як діяти газеті у таких випадках?
- Хто конкретно?
- Давайте не будемо говорити про "конкретно", а просто, є ось така гіпотетична ситуація і як в ній діяти журналісту?
- В кожному конкретному випадку необхідно вирішувати питання. Дивлячись якого рангу... Я маю на увазі не якого рангу. Людина має свій графік, розумієте? Вона, наприклад, може призначити зустріч на певний час, тому що є робота, і відповісти на запитання.
- Тобто вона практично має говорити?
- Шановний, що ви хочете від мене почути, що кожна людина, до якої ви прийшли, має обов'язково надавати інтерв'ю? Так ви розумієте, що в людини є свій розпорядок...
- Валерію Валерійовичу, ми не говорили про кожну людину, ви якось дивно нас розумієте.
- Бо ви мене провокуєте.
- Я вас спитав чи повинен посадовець говорити, а не що він все повинен кинути і з нами говорити. Звісно, ми за узгодження часу і місця зустрічі. Йдеться про те, чи він повинен це робити, чи не повинен?
- Звичайно, всі повинні висвітлювати свою роботу, повинні спілкуватися з пресою, розповідати, що нами зроблено, які є досягнення.
- Тобто говорити з пресою, це право посадовця, чи це обов'язок посадовця?
- Це є право. Наприклад, у нас у законі написано, що ми зобов'язані інформувати Раду два рази на рік про стан злочинності, це вже є наш обов'язок, який передбачений законом.
- А Закон про пресу не зобов'язує посадовця час від часу через пресу інформувати платників податків, тобто народ, про свою роботу, адже більшість цих посадовців живе з тих податків, які платить народ?
- У нас залишилася хвилина на розмову. Давайте, якщо ще є якісь запитання, то давайте.
- Тобто це є обов'язок?
- Хвилина. Ми вже пройшли це запитання.
- Ви сказали, що це право, ви наполягаєте?
- Шановний, ну давайте не будемо...
- Добре, у вас зараз часу немає, ви мені установили ліміт. А коли ми зможемо з вами провести більш детальну розмову, коли у вас буде більше часу і ви не будете так поспішати?
- Давайте через два тижні, коли в мене буде приймальний день.
- І скільки у нас буде часу?
- Визначимося по ходу.
- Мусимо вам зізнатися, що весь час таке відчуття, якби ви згори і недосяжно, а ми тут вам заважаємо, під ногами плутаємося.
- Та перестаньте, я ніколи себе не ставлю вище інших людей.
- Ви так говорите, але у нас трошки дивні відчуття після цієї розмови. Але все одно дякуємо. Успіхів у роботі.
Після розмови пан прокурор просив показати йому наше інтерв'ю перед публікацією, щоб "дещо відредагувати". Ми сказали, що не сподівалися знайти в прокуратурі помічника редактора для газети або навіть шеф редактора, але пообіцяли інтерв'ю показати. Однак наші спроби це зробити наштовхнулися на хронічну зайнятість і відсутність молодого прокурора (постійно в Ужгороді), а прохання через секретаря та заступника (залишили телефон) призначити час для ознайомлення з матеріалом, теж ні до чого не привело. Тому, як бачите, ми змушені були без "прокуроської правки", зате чітко дотримуючись диктофонного запису, видати матеріал у ефір. Повинні ж ми познайомити наших читачів з їх прокурором. Тому просимо любити і жалувати.
Володимир Мочарник
Борис Бритва 2011-08-20 / 16:28:00
Прокурор потерялся, а Мочарник как всегда сыпет перцу побольше.
Зачем же давить на несчастного чиновника))
прокурор 2011-07-30 / 11:00:00
Ніякий закон не вимагає від прокурора чи іншого державного службовця давати інтерв'ю журналістам.
Інформиувати про свою роботу прокуратура може в любій формі.
А з такими журналістами взагалі неи варто розмовляти, це провокатор, до того ж безграмотний.
Так що наступного разу дай-му Валеро поза вуха та жени - го від прокуратури щоб підошви повідклеювалися.
Город 312 2011-02-03 / 10:31:00
А Мочарнику вже пора було б взяти інтерв"ю у помаранчевої тьолки зіни (Раїси) Реви (Нодь) і спитати, яка у паніки зарплата, що за 5 років після помаранчевої революції їй вдалося купити квартиру, машину, збудувати два гаражі і зробити капремонт у двох квартирах. Ото молодець. Світило Виноградівщини. Вірна слуга Любімова. Чому великий "журналіст" не поцікавиться, а людей це дуже цікавить.
2010-12-14 / 20:11:00
Оля 2010-12-14 / 15:01:00
Видно, що прокурор молодий і недосвідчений, не зорієнтувався куди "послати" так званого "журналіста", який хамить і наривається....Як він його стільки витримав?
Година 2010-12-14 / 11:23:00
Журналіст — такий гі талпа (так як у севлюши кажут), але й прокурор КАДР.
патріот 2010-12-14 / 10:03:00
дуже сумно . що наше суспільство плодить таких журналістів і навіть підтримує.Журналіти мають памятати про журналістську етику і свої зобовязання перед суспільством. А поки що вони ведуться як продажні проститутки і виконують замовлення.
Андрей 2010-12-14 / 09:41:00
2 (Мо)ча(р)йн(ик)адвох:
а без сферичного "правдоборства" в вакуумі якшо? про дане конкретне т.зв. "інтервю"? "Журналіст" з самого початку хамить і провокує. Ні місці цього прокурора після перших же "гебістськіх" закидонів "вапроси здєсь задаю я, назавітє хвамілію, і встать када с вамі разгаваріваєт падапаруччік(чи то пак "журналіст")!!" я б ввічливо попросив його за двері.
чай на двох 2010-12-13 / 22:03:00
Саме страшніше те, що не змінена система прокурорського нагляду, з часів Вишинського ,плодить і плодить собі подібний продукт, який називається гордо- ПРОКУРОР, а другими словами: синки, заочники, вивчені за шовдарі та вино у вузах харкова, києва, ужгорода стають вершителями людських доль, для яких стерти людину"як два пальці об піаніно" Сиситема хоче виживати - і тому плодить своїх захисників.
чай на двох 2010-12-13 / 21:53:00
ці скорспілки- прокурорчики виховані і вивчені в режимі "НЕДОТОРКАНОСТІ, НЕПОГРІШИМОСТІ І НЕДОСЯЖНОСТІ. Орган який зобов'язаний здіснювати нагляд за дотриманням права погруз по самі вуха в корупції та хабарництві. Всі дії напрвлені на одне: пошук або виловлювання достойного клієнта чи то пак жертви з якої можна доїти, періодично витягуючи з шухляди справу, а після сплати чергового траншу відкладати її до наступного разу.
Наївний кореспондент: чекає відкритості!? Не для того його туди посадили(прокурора).
2010-12-13 / 17:37:00
2010-12-13 / 17:32:00
Виноградівець 2010-12-13 / 15:54:00
Мучарник, любить нажити собі ворогів, він просто безбашенний, знаючи що без хліба не залишиться, так як ще служить в якіїсь не зрозумілій пещеній церкві, просто тупо наривається на "грубість", але там де то йому "вигідно". Не напише як його жінка на з простої виховательки стала директором школи, то слабо, написати. Мучарник, людина з двома різними цінностями, так що його треба так сприймати, як "воно" на самому ділі є.
Галя 2010-12-13 / 14:31:00
Глупі запитання глупого "журналіста", явно хотів конфлікту і намагався зробити усе, аби прокурор "зірвався".
Пусте інтерв"ю з вини жураналіста.
Андрей 2010-12-13 / 13:45:00
Запитання "журналіста" тенденційні і непрофесійні, прямо спрямовані на те, щоб викликати конфлікт і зпровокувати "ту напругу, яка чомусь виникла".
Папарацці 2010-12-12 / 21:50:00
І чого пан редактор до прокурора пристав - прокурор як прокурор, він не для того на посаду йшов і рвався щоб пояснювати усілякі незрозумілі для нього речі якомусь журналістові.
Ось якщо б кожний редактор районки в кожному районі хоч раз у рік зробив подібне опитування своєму прокурору то у них рівень самооцінки і розуміння хто воно і що воно набагато б знизився. Та цього тижня в Мукачеві відбувся загальноукраїнський семінар для новопризначених прокурорів, то там такі рожі були як з великої дороги (майже 90%), а інтервю схоже тільки наш Петруня і ще якийсь київський цабе спромоглися дати бо для інших слобо було.
Нерозуміють хлопчики, що буде як в Грузії, нахрен усіх і давай нових. За що їм такі зарплати і пенсії платити, держава ж зруйнована при такій кількості контролюючих органів. І на що вони далі надіються, що МВФ кредит дасть щоб їм за розвал держави заплатити.
Але що-до статті то навіть сам Балога будучи "сантехніком" спромігся тільки на пару облаштованих інтервю, і це коли складна ситуація в державі вимагала щоденної присутності в ЗМІ щоб пояснити людям необхідність того чи іншого кроку.
Вітання усім.
2010-12-12 / 21:25:00
Жаль свою страну
2010-12-12 / 19:33:00
2010-12-12 / 19:27:00
2010-12-12 / 17:56:00