Канадський парламент оцінив діяльність митрополита Андрея Шептицького

Канадські парламентарі відзначили, що всі ук­ра­їн­ські церковні та релігійні лідери у особливо уро­чис­тий спосіб вшановують діяльність митрополита Шеп­тицького, котрий очолював Греко-католицьку церк­ву у першій половині ХХ ст. Митрополит Шеп­тиць­кий був вшанований перш за все за свою жер­тов­ну поміч євреям в найтрагічніший час Голо­кос­ту. Ризикуючи власним життям, життям най­до­ві­ре­ні­ших помічників та «добробутом» своєї Церкви, ми­т­ро­полит врятував життя близько 150 євреїв – чо­ло­віків, жінок, а здебільшого дітей. Більше того, не­пря­мі докази, зокрема архівні джерела, вказують, що ми­трополит не тільки був поінформований про ря­тун­кову діяльність свого кліру, але й координував її. Його дії були обдуманим кроком.

Українські духовні лідери показали приклад грома­дян­ської позиції та історичної далекоглядності, про­де­монстрували нам, громадянам та вірним, як треба за­лишати у минулому історичні релігійні непоро­зу­мін­ня та уникати політичних та історичних мані­пу­ля­цій. Особа митрополита Шептицького і його по­ди­ву гідна мужність та милосердя у роки німецької оку­пації стали тим чинником, котрий у залі ка­над­сь­кого парламенту поєднав зусилля українців різного ет­нічного походження та різного громадянства, різ­ної конфесійної належності та різної мови для того, щоб показати, що Україна у минулому має цінні для всьо­го людства взірці моральної етичної поведінки. 

Вшанування пам’яті митрополита Шептицького є дуже важливою для УГКЦ, її кліру та вірних з огляду на те, що досі триває беатифікаційний процес ми­тро­полита Шептицького в Апостольській столиці, а “Яд Вашем” ще повторно розглядатиме питання про визнання митрополита Праведником Світу.

Сподіваємося, що в Мукачівській греко-ка­то­лиць­кій єпархії також будуть активно пропагувати ду­хов­ну спадщину митрополита Андрея та належно оці­нювати його небайдуже, батьківське ставлення до греко-католиків історичного Закарпаття.

Вл. інф.

Андрей Шептицький

З пастирського листа «Правдива віра» до вірних на Буковині

Христова Церква як народна Інституція

Бо передусім Церква пропо­ві­дає до людей їхньою власною, рід­ною мо­вою. Також на народну мо­ву пе­ре­кладає свої загаль­но­люд­ські твори – Святе Письмо і твори Отців. А бу­ду­чи сама скарбницею та опі­кун­кою наук, закликає до них усіх своїх вір­них і вже тим са­мим при­чи­ня­єть­ся до сильного роз­вою народної куль­тури і пись­мен­ства.

Крім цього, Церква від усіх до­ма­гається справедливості та веде всіх до любові. Кожному суспіль­ст­ву помагає зрівноважувати різно­рід­ні елементи і об’єднувати їх усіх для добра Батьківщини.

Усуваючи і долаючи все те, що су­­перечить природним законам і шко­­дить людству, Церква до­кла­дає зу­силь до покращання в кож­но­му на­роді морального здоров’я, а та­кож до розвитку усіх народних верств.

Часом також, як наприклад, у нас, Церква, проводячи свої бого­слу­жіння на народній мові, стає ще й силою в національній куль­турі.

Церква спонукає людей до бу­ду­­вання та прикрашування Божих хра­мів за допомогою малювання та різьби. І в такий спосіб долу­ча­єть­ся до розвитку народного будів­ни­цтва та народного мистецтва, яки­ми ублагороднює людей. А по­слу­говуючись при богослужіннях спі­вом, помножує тим способом куль­турне та мистецьке багатство.

Словом, для всіх народів, у всіх ді­лянках їх життя Церква є справ­ж­ньою матір’ю. І ми, українці, огор­нуті любов’ю католицької церкви, зав­жди знаходили в Ній свою рід­ну матір.

Такою рідною, такою укра­їн­сь­кою була і є Церква для нас, що ми часом майже забува­є­мо, що є це загальна, католицька Церк­ва, по­ши­рена по всьому світі.

І тепер, Мої Милі Браття, Церк­ва є нашою рідною матір’ю. І в ній, як у ніякій іншій Церкві, мо­же­мо найти величезну поміч для роз­витку життя нашого народу, для усіх наших суспільних сил.

З кожної проповідниці про­по­ві­дає наша Церква народною ук­ра­їн­ською мовою, Вона виховує наші ді­т­и в українському народному ду­сі, Вона вчить нас любити свою Бать­ківщину, наказує нам держа­ти­ся свого східного обряду. Вона про­свічує наш народ, несучи йому осві­ту навіть у найбільш занедбане се­ло, вчить тверезості і мораль­но­сті, згоди та любові, підтримує у кож­ному селі всяке добре діло, чи про­світнє, чи економічне, Вона всю­ди дбає про добро нашого на­роду. Словом, на кожному кроці є на­шою справжньою матір’ю.

Хто шукає для народу ма­те­рин­сь­кої любові, той обов’язково на­йде її тільки в католицькій Церкві. Так само, як хто з любові до Ісуса Хри­ста шукає його у своєму житті, той найде і Його, і правдиву Його Цер­кву. Бо ж в ній все для Христа, усе ублагороднює, все підносить і освя­чує людей.

1900 р.

Із архівної спадщини