Омелян Коляджин – в кіно не дебютант. За його плечима уже кілька поважних відеострічок, вивершених тематично, ідейно, естетично і т. д. З професійним актором і режисером легко дискутувати, сперечатися ба, навіть, сваритися. Його важко чи й неможливо перемогти. Хотілося б, але не виходить. Омелян Коляджин має за творче кредо триматися правди. І що б ти не робив – правда перемагає.
Біографія людини, доля якої й стала суттю фільму, доволі проста: Мирон Іван Васильович народився 9 березня 1929 р. у с. Росішка Рахівського району. У 1935 р. розпочав навчання у місцевій школі. У 1949 р. закінчив Великобичківську десятирічку. Працював учителем початкових класів у с. Чорна Тиса. Був активним учасником антирадянського руху. Восени 50-го року відмовився служити в армії «окупантів». У травні 1951 р. зраджений і арештований. Слідство велося в Ужгородській тюрмі. У січні 1952 р. отримав вирок – 25 років суворого режиму: Харків, Новосибірськ, Красноярськ, етап по р. Єнісей до Норільська. У 1953 р. – учасник повстання політв’язнів в Норільську. З 1955 до 1961 р. – «озерлаг». У 1961 р. переведений у мордовські табори, де відбув ще 15 років. За 12 днів до кінця строку доставлений в Ужгородську тюрму. Весною 1976 р. у суботу 22 травня побачив волю.
Іван Мирон та Ярослава Рендер на Красному Полі, 2003 р.
Так трапилося, що перше наближення до теми сталося майже десятиліття тому. У всякому разі, автор фільму і його герой, ще нічого не підозрюючи, перетнулися на Красному Полі під Хустом за участі «Пласту» і «Ґражди» десятиліття тому.
І от маємо фільм. Він триває понад годину, але перегляд не залишає такого враження. Навпаки, є відчуття, що стрічка закінчується надто скоро. Це – мистецтво Омеляна Коляджина. Але поза сумнівом – знайомство глядача з Іваном Мироном вкарбується в пам’яті надовго. Й не один з нас спалахне гнівом: як так може бути, що Мирон до сьогодні не реабілітований!? Беру на себе сміливість твердити – Омелян Коляджин зробив максимум, аби Іван Васильвич Мирон не потребував реабілітації. І він її не потребує!
Важливо, щоб ми перед ним реабілітувалися. Принаймні пам’яттю…
Андрій 2012-04-19 / 20:33:27
Уривки з фільму можна переглянути тут http://youtu.be/BhvaEW3wUkE
Кришеник 2012-04-19 / 20:20:54
Бачив презентацію фільму в прес-центрі "Закарпаття". З окремих показаних уривків - це належить обов'язково дивитися, і від початку до кінця. Картину знято та змонтовано неабияк професійно, загалом повний метраж. Як і обіцялося, головне в ньому - віднайдений автором герой, Іван Мирон.
Ребрик 2012-04-18 / 19:01:56
Так, завтра о 14.00 в прес-центрі "Закарпаття" відбудеться зустріч з автором, сподіваємося на цікаву дискусію щодо проблеми реабілітації політичний в"язнів у незалежній Україні і т. д., буде продемонстровано фрагменти фільму й запрошено до презентаційного перегляду в неділю, в рамках якого перед глядачами постане й особисто герой стрічки - Іван Васильович Мирон.
Адмін 2012-04-18 / 18:55:25
Завтра, у четвер, о 14-й. Зараз підготуємо і розповсюдимо анонс.
КаО 2012-04-18 / 18:23:26
Я так зрозумів, що завтра, у четвер, мало би бути попереднє представлення фільму про Івана Мирона в прес-центрі "Закарпаття".
Якщо так, то коли?
Ребрик 2012-04-17 / 19:20:05
Якщо давати жанрове визначення фільмові Омеляна Коляджина, то найвідповіднішим буде - фільм-документ. Сказане стосується і Норильського феномену, бо це не було просте повстання. В"язні-україці зіграли тут визначну роль, власне, завдяки їм і їхнім людським ресурсом було запроваджено "самоврядування". Але був ще й вирішальний чинник, про який краще почути з перших вуст. Для цього варто завітати в неділю на презентацію фільму.
еФПе 2012-04-17 / 17:53:35
Кажуть, те знамените Норильське повстання 1953 року цілком організували й здійснили політв'язні-українці. З повстання норільців почалося руйнування страшної системи ГУЛАГу. Чи про ті події щось говориться в фільмі? І ще - як людина після 25 років неволі зуміла зберегти себе і не впасти на коліна. Фільм такої теми належить дивитися. Щоб краще стало з пам'яттю.
707 2012-04-17 / 17:23:35
Якщо не помиляюся, це також кінопродукція від студії "Гражда". Непогане враження справив колись знятий цією компанією фільм "Хочемо правди" (показували його влітку 2005 року) - про "помаранчеві" події та участь у них студентів і працівників УжНУ. А чи можна б його знову якось нам показати, щоб на те все подивитися свіжим оком. І вже зовсім фантазія - зняти б окреме продовження, з новими інтерв'ю все тих же учасників, і як воно нині їм бачиться.
Сподіваюся, що новий фільм від Омеляна Коляджина – так само професійний, як і його минулі роботи.