Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка

 

Академік Микола Мушинка – один з найавторитетніших дослідників неймовірно багатого життєвого і творчого світу цього Велета Духу.

До цієї дати вийшов у світ 2-й том «Зібраних творів» Миколи Мушинки, повністю присвячений постаті Володимира Гнатюка (786 с.). Є це найпотужніше в україністиці слово про одного з найбільших українських вчених, культурно-громадських й політичних діячів кінця ХІХ – першої чверті ХХ століття.

З передмови Олеся Мушинки до видання:

Сьогодні вже спокійно можна сказати, що імена Володимира Гнатюка та Миколи Мушинки взаємно пов’язані. Для Миколи Мушинки Володимир Гнатюк був українським фольклористом № 1. Кожен, хто в сучасності цікавиться В. Гнатюком, мусить зустрітися з іменем М. Мушинки, і, навпаки, кожен, хто цікавиться працями Миколи Мушинки, не може оминути виняткове місце Володимира Гнатюка в його житті і праці.

М. Мушинка присвятив В. Гнатюкові десятки своїх наукових праць і був одним з перших науковців, які цим вченим та його творчістю систематично цікавилися і досліджували їх. Доказом цього є пропонований (далеко не повний) збірник праць науковця на тему „Володимир Гнатюк”.

З іменем В. Гнатюка М. Мушинка зустрівся ще будучи студентом празького вузу. Учитель Миколи і викладач Карлового

університету Іван Панькевич вперше його познайомив з працями

В. Гнатюка. М. Мушинка зацікавився ними, почав їх вивчати і використовувати вже від перших студентських років. Для молодого науковця це було можливе і тому, що майже всі праці В. Гнатюка були доступні у фондах Слов’янської бібліотеки, яку він регулярно відвідував, і користувався ними.

 

Микола Мушинка з дочкою В. Гнатюка Олександрою Лиснячевською та його внучкою Лолою Гордесманн у сквері Т. Шевченка в Парижі, 1988 р.

 

У 1964 році його, як аспіранта Карлового університету, було направлено на стажування у Київ. Темою кандидатської дисертації молодий науковець обрав „Відображення заробітчанства у фольклорі українців Словаччини”. Радянські науковці не ухвалили цю тему, і він вирішив займатися саме особою Володимира Гнатюка. Це рішення було для Миколи далекосяжним. Володимир Гнатюк та його творчість стали колом наукових зацікавлень усього його життя. На цю тему Микола Мушинка захистив у Празі кандидатську дисертацію і видав першу свою книгу „Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, присвячений пам’яті В. Гнатюка” (Пряшів, 1967, 318 с.), в якій опублікував першу свою наукову розвідку „Володимир Гнатюк – визначний дослідник фольклору Пряшівщини” (с. 51-80), невідому статтю В. Гнатюка „В справі літературної мови підкарпатських русинів” (с. 17-27), ним укладену „Бібліографію праць В. Гнатюка про Угорську Русь” (с. 215-220) та „Коресподенцію Володимира Гнатюка з Іваном Панькевичем” (с.127-214). Будучи в немилості державних органів, він, працюючи робітником, підготував до друку низку наукових праць та матеріалів про В. Гнатюка.

У часі, коки М. Мушинка був з політичних причин репресо-ваний і працював пастухом колгоспної худоби та кочегаром (1972-1990), його праці виходили за кордоном – на Заході. Йдеться, головним чином, про дві монографії, присвячені В. Гнатюку і видані в Парижі: Володимир Гнатюк – дослідник фольклору Закарпаття. – ЗНТШ, Париж, 1975. Т. 190, 118 с.; Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. – Там таки. – Том 207. – 1987. – 332 с. Пізніше це було видання бібліографії праць В. Гнатюка, яке появилося в Канаді (Володимир Гнатюк. Бібліографія друкованих праць / Уклав Микола Мушинка. – Едмонтон, 1987), та кілька інших.

До розвалу соціалістичної системи в країнах Європи Микола Мушинка опублікував понад 40 наукових праць, що стосуються теми „Володимир Гнатюк”. Після 1989 року, коли у Чехословаччині та в Україні закінчився трагічний експеримент із соціалізмом і держави колишнього „соціалістичного табору” почали розвиватися свобідно, суттєво змінилася і ситуація з дослідженням Володимира Гнатюка. Відкрилися засекречені книгосховища та архіви, почали виходити нові праці про В. Гнатюка, перевидаватися його нецензуровані твори тощо.

 

Нащадки В. Гнатюка Марина Лисицина, Рая Гнатюк та Віктор Гнатюк з Миколою Мушинкою у Львові, 1991 р.

 

Це мало великий вплив і на працю Миколи Мушинки у сфері гнатюкознавства. Микола Мушинка після 1989 року видав ще понад 40 праць про В. Гнатюка і в цій сфері продовжує працювати і нині. Найповніша (однак далеко не повна) бібліографія праць Миколи Мушинки, присвячених Володимиру Гнатюку, до 2012 року нараховує 84 позиції (М. Мушинка Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства тамовознавства. – Видання друге, доповнене та перероблене. – Тернопіль, 2012. – СС. 355-362).

Є повністю логічним, що у часі підготовки видання зібраних творів Миколи Мушинки, одним із перших томів ми запланували і том, присвячений його працям про Володимира Гнатюка.

Віримо, що збірник праць Миколи Мушинки про одного з найбільших українських вчених кінця ХІХ і першої четвертини ХХ століття Володимира Гнатюка стане значним збагаченням україністики.

 

 

На святкуванні 120-річчя Володимира Гнатюка

в його рідному селе Велесневі, 1991 р

 

На черзі упорядкування 3-го тому "Зібраних творів" Миколи Мушинки, присвяченого ще одному Велету Українського Духу – Іванові Панькевичу.