Закарпаття онлайн » Блоги » Петро Мідянка

ТОРТ "ФЕСТИВАЛЬНИЙ"

Міжнародних фестивалів , тим більше поетичних , в Україні проводиться не так уже й багато . Здається , що середина травня _ найкраща пора в Києві . Неймовірно багато квітучих білих і рожевих каштанів , дурманна нідерландська флористика в підземних переходах , на входах у столичну підземку . А ще до цього запрошувальні вигуки сумських , рівненських перевізників перед залізничними пасажирським явірцем та подзенькування ключів від вхідних дверей чи то Національної Опери , чи то Національного драматичного в кишені ужгородського театрального неофіта Олександра Гавроша  . Либонь скоро й "Маріїнка" та "Алєксанрінка" зааплодують навстоячки цьому непосидющому й нахрапистому підкарпатському драматургові. А Богдан Бенюк та Мирослав Гринишин вигукуватимуть екзальтовано : "Віват унґварському маестро ! " Але це просто жарт , бо постать Гавроша під стінами Київського міського Будинку вчителя , де відбувалися різномовні поетичні читання й слухання , не затінювала талановитих московітів та пітерців , варшав‘ян і мінчан . Шота Ітаашвілі демонстрував свій грузинський прононс , Даніл Файзов і Юра Цвєтков притягли з Москви величезні сумки книжок і журналів , чарував вишуканою польщизною цьогорічний лауреат "Київських лаврів" Богдан Задура , не менш елегантним інтелектом Леонід Юзефович . Російськомовна Україна гордилася , наче Леонідом Вишеславським , Сашком Кабановим , організатором фестивалю , Владом Кльоном й Олександром Моцаром .На поетичних вечорах "Київських лаврів " можна було почути й "кресових" Тараса Федюка , Толю Кичинського , Андрія Бондаря , Назара Федорака , Сергія Пантюка , Юру Позаяка , Леся Подерв‘янського , кілька заходів модерував Андрій Любка , що спеціально приїхав з Варшави. В залах була присутньою й кураторка польської стипендії Любки пані Богуміла Бердиховська …

Атмосфера фестивалю надзвичайно доброзичлива . Ніхто з "кармазинників" не кидався на екс-посла Держдуми Росії Євґенія Бунімовіча, хоч ходили чутки, що буцімто на давнішіх фестивалях розбили на голові пляшку Івану Жданову , доброму другові нині покійного Римарука . Не було й особливого братання з росіянами , але було інтелігентне спілкування.

Над Києвом то сяяло сонце : бродили в фестивальних чорних футболках з добротного матеріалу . Бухали ужгородський коньяк біля монумента Грушевському , було багато вдумливої чутливої молоді . Нині не є дефіцитом жоден торт : "Київський" , "Празький" , "Фестивальний" . Тортами не об‘їдалися , але до коньяку в чиємусь рюкзачку знаходилася "рошенівська" шоколадка , а сам фестиваль був наповнений мигдалевою не горіховою , а квітучою есенцією . Вона линула з Ботсаду ім. акад.  Фоміна , з книг поетів фестивалю "Київські лаври" .

Петро Мідянка, Закарпаття онлайн.Блоги
19 травня 2010р.

Теги: фестиваль, Київські лаври, поет

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Людмила 2010-05-24 / 23:27:00
Петре, які торти? Грибів повно. Ми з Андріївною приїдемо, що будемо їсти? Від свинини відмовляємось категорично. Готуйся, будь ласка.

ярослав орос 2010-05-20 / 08:47:00
петре, таки мусиш ущипнути гавроша... нехай... а нащо тобі та "маріїнка" з "алєксандрінкою" залися... ліпше вже - ла скала... рассєя, рассєя, прилипла 'ми до сраки...

Олег Диба 2010-05-20 / 02:20:00

Закарпатській Москальці.



Хотіли "не в образу" (як краще), а вийшло - як завжди.. :)



Бо коли я замислював і втілював у життя ідею ПУБЛІЧНИХ блогів на Закарпатті онлайн, то (не дадуть збрехати ті, кого до участі в блогах запрошував я особисто) ставив собі за мету в такий спосіб "розбухати наше гниле закарпатське болото". І, зовсім не бажаючи прищемити чиюсь патріотичну струну, саме так і говорив.



Потрохи вдається. Не так швидко і не одразу в тій якості, якої праглося, а все ж - крок за кроком, поволі, але впевнено, рухаємося вперед. І підписуватися власним іменем навіть у коментарях нині вже здається звичним, хоча ще кілька місяців тому це здавалося практично неможливим. Пригадую, як сам особисто дивувався сміливості Юри Лівака, коли той вперше, мабуть, в історії закарпатської інтернет-журналістики, підписав свій коментар власним іменем.



Власне, від тієї мети - "розбурхування болота" - я не ступив убік і зараз. А тому кожного разу щиро радію з того, коли Петро Мідянка (чи будь-хто інший з блогерів Закарпаття онлайн) ПУБЛІЧНО, а не ховаючись під ніком, висловлює ВЛАСНУ думку. На котру, очевидно, має якісь свої певні підстави - суб'єктивні, об'єктивні, чи ще якісь. Важливо, що ВІДКРИТО. Не маючи на меті сподобатися. Залишаючись самим собою, таким, як є. Щиро заздрю такій здатності пана Петра. На неї орієнтуюся сам і до неї ж закликаю й інших. Розумію, що для того, аби вести, та ще й на належному рівні, публічну полеміку, треба мати мужність, талант, суспільну незакомплексованість, мінімум суспільних залежностей і, до певної міри, - притуплений інстинкт самозбереження :). Але, впевнений, саме на таких якостях і тримається світ. Саме вони рухають його уперед.



Певно, саме в болоті хтось почуває себе комфортніше. Але таких немає в блогах Закарпаття онлайн. А тих, хто готовий до ЯКІСНИХ публічних дискусій, а не самокрасування, сподіваюся, ставатиме все більше і більше.



Ну і, накінець, про "містечковість". Навряд чи можна звинуватити в ній відкриті всьому світові інтернет-ЗМІ, і, з-поміж них, Закарпаття онлайн, суттєву частину відвідувачів якого, як засвідчує об'єктивна статистика, становлять не закарпатці, ба навіть, почасти, не мешканці України. Ну і сама відвідуваність, яку маєте можливість спостерігати на об'єктивних лічильниках внизу кожної сторінки, і якій можуть позаздрити будь-які друковані закарпатські ЗМІ - від 4 до 8 тисяч відвідувачів ЩОДНЯ. Зокрема, вчора, 19 травня - "стабільних", без штучних надривів, 4 600...



Шукаймо містечковість не десь, у комусь. Шукаймо містечковість в собі...

Закарпатська Москалька 2010-05-20 / 01:06:00
Розцілувати б Мідянку за його "доброту"! Справжній Поет! Вміє порадіти за друзів, які в роки, коли на Великій Україні мало хто чув про Мідянку робив йому "промо"....в Рутенії, пане Петре!!!! Спражня Мідянка, яка кусає себе за хвіст! Доля наша українська:"Хоч не з'їм, то понадкушую...". Прикро, що наші "фланмани" укрСУЧліту перетворюються на СУЧлітів на "містечкових" блогах (не в образу Адміну).

Василь Роман 2010-05-19 / 22:25:00
Сказано - як вирізьблено !