ЕКРАН ЯК ДОМІВКА

Кришеник 2011-06-29 / 08:56:00
28.06.2011 16:30

Звісно - аксіома, а не лема.

Кришеник 2011-06-28 / 16:30:00
пролісок, 27.06.2011 20:49
Уявіть собі маячню Малевича і ви отримаєте розуміння "творчості" анологічного "поета"...
Словянин, 27.06.2011 21:36
Що це за поезія, у якій немає рими, логічного зв’язку, канви, естетики, високого політу думок?

Мені здається, що на цю суперечку належало б глянути з дещо іншого кута зору. Певно, що має рацію п. Диба, коли говорить про вкоріненість Мідянки в рідний ґрунт Карпат. Проте, цього було б мало, щоб з Петра Мідянки таки відбувся поет. Мусило бути й щось інше. Кажуть, головне в цій справі – талант і свобода. Лишень спробуйте відібрати в поета його прокляту творчу волю (найперше, обмеживши можливості мистецького самовияву), щоб тими невидимими ланцами прив’язати його міцно до певних "цінностей", ба більше, наставте його в тісний коридор "правильних смаків, що йдуть від широких кіл", і все в ньому швидко згасне. Зостанеться одна фікція й минулі заслуги. Таке в укрлітературі не раз було.
Щодо “рими, логічного зв’язку, канви, естетики, високого польоту думок? ” Це не потребує обговорення. (З таким ніколи ні до чого путнього не дійдете. Дешева універсальна порада – трохи більше читати й щоразу виявляти зацікавлення. Це довгий труд).
Я про інше. У нас прийнято виказувати невдоволення станом рідної «сучасної поезії», знаного нині укрсучліту, виставляти претензії молодим його творцям, що наче всі разом перейшли годуватися з філософії ідей так званого постмодерну. Це поняття без меж давно виглядаэ розмитим і туманним у сприйнятті. Якщо ремствувати зы схожого приводу, то хіба-но з тієї причини, що мистецтво так званих постмодернових вправлянь помытно пропахло “осетриной второй свежести”. Як колись зауважив доречно Мирослав Попович, найчистішої води постмодерністами відбулися в свій час і Рабле, і Шекспір, і Сервантес, і Стернз, і сам Діккенс з його Піквікським клубом ...
Тут справа, напевно, більше в сміливості, в таланті, в божественному вогні, якщо виражатися аж геть високопарно, а ніяк не в тій бирці, яку до творчої людини намагаються щораз приторочити.
От тільки не варто змішувати творчість зі слизьким побутом приватного життя (хто б там з ким і де не пив).
Завжди були Поети, і непоети. Мені от ясно, що Петро Мідянка давно відбувся як Поет. Хто б що там не казав. Це для мене така лема, і аж ніяк не теорема, яку варто доводити.
А людські слабості – то вже геть інше. Не про те говориться.

штурм 2011-06-28 / 16:11:00
Ах, жадный, жаркий грех, как лев, меня терзает.
О! матушка! как моль, мою он скушал шубку,
а нынче вот что, кулинар, удумал:
он мой живот лепной, как пирожок изюмом,
безумьем медленным и сладким набивает
и утрамбовывает пальцем не на шутку.
О матушка! где матушка моя?
Отец мне говорит: Данила, собирайся,
поедем на базар, там льва степного возят,
Он жаркий, жадный лев, его глаза сверкают, —
я знаю, папа, как они сверкают, —
я вытрясаю кофту в огороде:
вся кофта съедена, как мех весной у зайца,
я сам как заяц в сладком половодье.
О матушка! где матушка моя?
А ночью слышу я, зовут меня: Данила,
ни меда, ни изюма мне не жалко,
зачем ты льва прогнал и моль убил, Данила? —
так источается густой, горячий голос.
Я отвечаю: мне совсем не жарко,
я пирожок твой с яблочным повидлом.
А утром говорит отец: Пойдем в «Макдональдс».

Да, вот именно так (а никак по-другому)
ушла, расплевавшись со всеми, моя затяжная весна,
и пришла — наконец-то — моя долгожданная зрелость.
Только что ж ты так билось вчера, мое сытое хитрое сердце,
только что ж ты так билось, как будто свихнулось с ума?

...Я стою на апрельской горе — в крепкосшитом военном пальто,
у меня есть четыре жизни (в запасе), у меня есть письмо от тебя:
“Здравствуй, — пишешь мне ты, — я серьезно больна,
И у меня нет жизни в запасе. Завтра у меня химиотерапия.
Однако я постараюсь выжить, я буду бороться.
Ты же — постарайся быть счастлив.
Живи по возможности радостно.
И ничего не бойся”. Ну вот я и стараюсь.

Не страсть страшна, небытие — кошмар.
Мне стыдно, Айзенберг, самим собою быть.
Вот эту кофту мне подельник постирал,
а мог бы тоже, между прочим, жить.

Я быть собою больше не могу:
отдай мне этот воробьиный рай,
трамвай в Сокольниках, мой детский ад отдай
(а если не отдашь — то украду).
Може здатися, що вказане написав пацієнт певного медичного закладу. Ні. Це написав Діма Водєнніков. Так талановито знущатися з красного писемства потрібно вміти… Такі творці та їх адепти, свідомо чи не свідомо, провокують гомофобію в суспільстві.

Мідянка 2011-06-28 / 13:50:00
Я б не хотів цей темат роздмухувати далі , але поет сприймає світ через мистецьку призму , тому банкірові його легше обманути , ніж послухати . Банкіри й підприємці знають зробити гроші . Все ж Плужник дружив з кооператорами "Кооператор один знайомий ..." Це суспільство не вірить ні в казку , ні в метафору (аферу) , ні в метаморфози...

Олег Диба 2011-06-28 / 11:15:00
Петре, певно, що ти писав не про себе і не про поезію. Але ти поет, і твоє ім'я є суспільно резонансним.Ти хочеш писати вірші, а тобі заглядають до рота і чекають, коли ти скажеш, куди йти і як жити далі. Принаймні, на закарпатському рівні. Маєш бути свідомим того суспільного призначення... :)

Мідянка 2011-06-28 / 10:25:00
Я писав текст не про поезію й не про себе . Писав , що з Іваном Миколайчуком минула епоха українського поетичного кіна . Це трагедія українського фільмарства сьогодні . Щодо Ліни Костенко й Рильського та Діми Водєннікова .Ми мусимо тримати якусь планку сучрослітом , а не генетику , як пише коментатор . У Росії завжди були цілі плеяди поетів , хороших і різних . Наступного разу може бути гуцульська поезія . І "пейсаті глобалісти "це всі ми , користувачі Мережі .Мені ще в 90 р. минулого століття казали американці , що в них ніхто не пише ручкою.

KK 2011-06-28 / 00:43:00
Дякую вам, Олеже, за вашого передавання значіння (для вас) Мідянки у складі сучасної закарпатської літератури. Видно, що ви багато часу присвячуєте до зрозуміння філософічних підґрунтя мистецтва.

Олег Диба 2011-06-27 / 22:50:00
to пролісок, Словянин
Загалом погоджуючись з багато з чим зі сказаного, все ж застеріг би від спрощеного, спримітивізованого сприйняття поезії. Поет не обов'язково має бути трибуном. Скунця в закарпатській поезії не буде ще довго, якщо буде коли-небудь взагалі. Мідянка не СИЛУЄ себе писати, а пише так, як йому дав Бог. Божу іскру можна лише підправити, підсилити, але замінити її чимсь іншим, якимсь ерзацом - навіть суспільно важливим - навряд. Ви, здається мені, не зовсім знайомі з творчістю Петра Мідянки, інакше зрозуміли би, що глибинна вкоріненість його поезії в нашу землю виконує абсолютно ту саму функцію, що й трибунність, плакатність творчості Петра Скунця. Це два крила одного закарпатоукраїнського духовного птаха. І підтягування в якості паралелі штучно роздутого неукраїнською псевдоелітою Малевича тут недоречне. Так, творчість Мідянки - не для читачів з початковою освітою. Для них він заскладний у образах, поняттях і висловах. Але не у всьому і не завжди треба опускатися до рівня мас. Так, завдання тих, кому пощастило стати елітою, підтягти до себе решту народу. І якраз тут - найбільша проблема. Українська еліта 20-х-30-х років була абсолютно споєна з народом - вона робила для народу "Просвіту", хати-читальні і театр. Нинішня ж почиває на лаврах. Навіть не усвідомлюючи, що рівень суспільних, політичних і культурних загроз, що в майбутньому може створити величезні проблеми для її існування, уже зашкалює. Українська еліта не об'єднується навіть перед розстрілом. Бо час перед розстрілом уже практично настав...

Словянин 2011-06-27 / 21:36:00
Намагаюся бути максимально толерантним і політкоректним… Дегенерати занадто полюбляють розповіді байки з виглядом месій…
Головна функція Поезії з Великої Літери - формування високої, благородної, сильної, красивої людини, а не служіння «самовираженню» педерастів, лесбіянок, шизофреників та інших дегенератів, котрі у своїй «творчості» вбивають піднесення та високі ідеали під виглядом «сучасної літератури», «сучасного мистецтва», пропагують естетику потворства, наркоманію, содомію, анархізм …
Т. зв. «сучасна поезія» краю представлена частиною саме цієї категорії людей – «джинсовим» (50 %) та «комп’ютерним» (90 %) поколінням. Що це за поезія, у якій немає рими, логічного зв’язку, канви, естетики, високого політу думок?
Якщо ви розповідатиме генетично неповноцінним істотам про їх хибність – вони завжди знайдуть «відмазку», зокрема про те, що геніїв розуміють лише одиниці. У такому разі виникає просте питання: якщо широке коло шанувальників високої поезії «не розуміє» отих одиниць, навіщо ви їх піарите?
Те ж саме твориться у «сучасному мистецтві» та інших галузях культури. Це явища одного порядку – інформаційної війни, спрямованої проти європейських (нормальних) і, зокрема, словянських (нормальних) народів. Колись наші люди велися на «червоні» цінності, сьогодні – на «європейські», не розуміючи, що їх розводять, скажімо максимально м’яко – пейсаті глобалісти…

пролісок 2011-06-27 / 20:49:00
Уявіть собі маячню Малевича і ви отримаєте розуміння "творчості" анологічного "поета"... Як в Україні все запущено!.. На жаль.

необізнаний читач 2011-06-27 / 20:27:00
а я уявляв собі пана Мідянку інакшим...

штурм 2011-06-27 / 18:47:00
Ви мене майже "уламали". Готовий закінчити дискусію при одній умові... Прочитайте дослідника Григорія Климова і прокоментуйте...

Кришеник 2011-06-27 / 10:58:00
штурм, 26.06.2011 20:29
На цьому доцільно лише розпочати...

П. Диба, звичайно, має рацію.
Не варто було всім встрявати, переходити до таких позалітературних вправлянь. (Це Вас також стосується, п. штурм. Інтернет не фільтрує випадкових думок і не гоїть дратівливих відчуттів чийогось нерозуміння, що б там не казали. Те тонке і справжнє, що поки зветься мистецтвом, існує десь поза нами і Вами (і про себе це також кажу).
Розпочати про творче в подібному тоні здається недоцільним і нерозумним. На всі Ваші смаки не замахуюсь, звісно. Хай будуть схожі і на Ваші.
Івана Миколайчука все це ніяк не стосується.
Інші - вибачте за нестриманість .
Відтак, теж встряв зі своїм.

штурм 2011-06-26 / 20:29:00
На цьому доцільно лише розпочати... Якщо український, словянський, арійський патріот п. Диба допустив цю дискусію, потрібно останню терпіти до кінця... Є народне прислівя: скажи мені, хто твій друг і я скажу, хто ти. Можна сказати інакше: скажи мені, яку творчість ти любиш та піариш, і я скажу, хто ти насправді... Не визнаний, за великим рахунком, шанувальниками нормальної поезії «поет» полюбляє – кого? Геніальних Ліну Костенко, Роберта Бернса, Олександра Пушкіна, Федора Тютчева, Фета, Максима Рильського? Ні! Він полюбляє та пропагує рівного собі генетичного співбрата - «поета» Діму з російським прізвищем, творчість якого така ж мутна як і Чорний квадрат Малевича, власне, як і «творчість» самого адвоката Діми.

Олег Диба 2011-06-26 / 00:12:00
Думаю, на цьому варто зупинитися... ))

Мідянка 2011-06-25 / 23:07:00
" Пришпандьорити" - це біологічне просторіччя , як перекладини на "луйтрі" замість щаблів , як і знання стилів та змій . Ну , а що "забронзовів" під гірським сонцем на ниві й сінокосі , то це добра бронза . Що ж до "стихоплетства" , то це говорили або про графоманів , або про початківців . То либонь в такому тоні було ставлення до Миколайчука Бог Вам суддя , пане Бідзіля ! Щодо козячого молока в Мережі - достатньо інформаціїї . Ви самі влізли в цю дискусію . На цьому досить . Благоденствуйте , коли друг у гробі !

штурм 2011-06-25 / 20:36:00
Забронзовіти - занадто сильно сказано. Щоби забронзовіти, потрібно мати, у даному випадку, конкретний літературней здобуток, який сприймають нормальні шанувальники поезії, а не купка енергійних графоманів, що піарять одне одного і майже монополізували право на літературну критику. Те, що твориться в літературі - твориться і в мистецтві... Пригадується, як з Чорного квадрату Малевича аналогічна публіка зліпила шедевр, хоча останній повний нуль. На регіональних рівнях робиться те ж саме. Кому вигідно розводити людей, опускати їх інтелектуально-духовний рівень - тема окремої розмови.

DemonKiller 2011-06-25 / 20:18:00
Яка користь з безплідного вправляння в тому, щоб у такій формі "вкусити" одне одного? У даному випадку це стосується як п. Мідянки, так і п. Бідзілі (принаймні, якщо його прізвмщем не скористався інший користувач). Жодному з Вас це поваги не додає. І ці Ваші дискусії надто дрібні, щоб чіпляти їх до такої теми, як ювілей Миколайчука.

Микола Бідзіля 2011-06-25 / 12:17:00
..."Стиль Миколайчука, стиль Стефаника..." - далеко не стиль Мідянки.

Пане Петре, я не хімік, але в спиртах (множина) знаюсь не гірше, ніж Ви в "стихоплётстве". Але мої приятельські стосунки з Іваном грунтувались далеко не на спирті, як Ви дозволили собі стверджувати. Правда, Великий Іван "вживав", як і всі порядні люди, гадаю, і Ви на різних свальбах-хрестинах-іменинах-поминках теж "вживали". Можливо, зараз Ви цього не робите, адже починаючим бронзовіти це якось не личить. А може з тих пір, як у Широкому славнозвісному (там народився і виховувався бути чесним і людяним Ярослав Орос) Лузі на Вашому обійсті з'явились кози (одну з них, за відомостями ЗМІ, звати Мілка), Ви п'єте козяче молоко? Якщо так, то це дуже добре, таке молоко (стверджую як біолог) зміцнює не тільки фізичне, але і розумове здоров'я. Гадаю, що після "козотерапії" Ви не будете ломати "чопи" (перекладини) на луйтрі, яку Ви не так давно пришпандьорили до неба...

Щодо моїх "неспиртових" стосунків з Великим Іваном, то я з Вами не збираюсь дискутувати на цю тему. Це не мій рівень. Спорити мені з Вами про Івана, це все рівно, що питати тушку-депутата про різницю між мідянкою, вужем і Vipera Berus, і різницю між цими трьома і Rana viridis. А про мої стосунки з Великим Іваном я згодом напишу.

Вельмишановний (щиро) пане Петре, я Вас розумію. З "висоти моїх літ" і будучи біологом можу сказати, що коли людина (і навіть Людина) починає бронзовіти, то на ранніх стадіях в першу чергу дерев'яніють нейріти і черствіють сінапси. А вже потім з'являється бронзове погруддя.

Щодо бограча в Пирогові, то цей закид нижче навіть Вашого рівня.

Мідянка 2011-06-24 / 21:59:00
Подякуйте там іншому з Товариства закарпатців у Києві, десь на бограчі в Пирогові .