Міжнародних фестивалів , тим більше поетичних , в Україні проводиться не так уже й багато . Здається , що середина травня _ найкраща пора в Києві . Неймовірно багато квітучих білих і рожевих каштанів , дурманна нідерландська флористика в підземних переходах , на входах у столичну підземку . А ще до цього запрошувальні вигуки сумських , рівненських перевізників перед залізничними пасажирським явірцем та подзенькування ключів від вхідних дверей чи то Національної Опери , чи то Національного драматичного в кишені ужгородського театрального неофіта Олександра Гавроша . Либонь скоро й "Маріїнка" та "Алєксанрінка" зааплодують навстоячки цьому непосидющому й нахрапистому підкарпатському драматургові. А Богдан Бенюк та Мирослав Гринишин вигукуватимуть екзальтовано : "Віват унґварському маестро ! " Але це просто жарт , бо постать Гавроша під стінами Київського міського Будинку вчителя , де відбувалися різномовні поетичні читання й слухання , не затінювала талановитих московітів та пітерців , варшав‘ян і мінчан . Шота Ітаашвілі демонстрував свій грузинський прононс , Даніл Файзов і Юра Цвєтков притягли з Москви величезні сумки книжок і журналів , чарував вишуканою польщизною цьогорічний лауреат "Київських лаврів" Богдан Задура , не менш елегантним інтелектом Леонід Юзефович . Російськомовна Україна гордилася , наче Леонідом Вишеславським , Сашком Кабановим , організатором фестивалю , Владом Кльоном й Олександром Моцаром .На поетичних вечорах "Київських лаврів " можна було почути й "кресових" Тараса Федюка , Толю Кичинського , Андрія Бондаря , Назара Федорака , Сергія Пантюка , Юру Позаяка , Леся Подерв‘янського , кілька заходів модерував Андрій Любка , що спеціально приїхав з Варшави. В залах була присутньою й кураторка польської стипендії Любки пані Богуміла Бердиховська …
Атмосфера фестивалю надзвичайно доброзичлива . Ніхто з "кармазинників" не кидався на екс-посла Держдуми Росії Євґенія Бунімовіча, хоч ходили чутки, що буцімто на давнішіх фестивалях розбили на голові пляшку Івану Жданову , доброму другові нині покійного Римарука . Не було й особливого братання з росіянами , але було інтелігентне спілкування.
Над Києвом то сяяло сонце : бродили в фестивальних чорних футболках з добротного матеріалу . Бухали ужгородський коньяк біля монумента Грушевському , було багато вдумливої чутливої молоді . Нині не є дефіцитом жоден торт : "Київський" , "Празький" , "Фестивальний" . Тортами не об‘їдалися , але до коньяку в чиємусь рюкзачку знаходилася "рошенівська" шоколадка , а сам фестиваль був наповнений мигдалевою не горіховою , а квітучою есенцією . Вона линула з Ботсаду ім. акад. Фоміна , з книг поетів фестивалю "Київські лаври" .