Юрій Балега: «Кожен із нас колись був зіркою... »

— Як у гуманітарній родині, де батько — літературознавець, а мама — вчителька, виріс астрофізик?

— Гадаю, на це не сподівався ніхто. Захоплень у шкільному віці, напевно, як і кожен мій ровесник, мав багато. Займався малюванням і музикою, футболом і боротьбою, а ще рибками — це не минуло й досі: 2 великі акваріуми в приймальні обсерваторії — можна сказати, предмет моєї гордості. Та перемогла астрономія. Мені змалку було цікаво спостерігати за зорями. Класі в 5-му вже перечитав підручник з астрономії, тож у 10-му, коли мої однокласники за програмою почали вивчати цю дисципліну, для мене це вже був пройдений етап. Відтак вступив на фізфак ужгородського університету і з І курсу "не вилізав" із "зіркової" кафедри  від Мотрі Василівни Братійчук. По закінченні вузу отримав направлення в аспірантуру, та на розподілі мені повідомили, що як син університетського працівника (батько тоді був деканом ФРГФ) не маю права туди вступати. Таким чином опинився на "Ужгородприладі". Але ж я мріяв про астрофізику, тому за рік разом із другом рахів'янином Йосипом Романюком  вирушив у Крим, у найкрупнішу на той час в СРСР обсерваторію (нині вона, на жаль, помирає). Вільних місць там  не виявилося, тож нам порадили їхати на Кавказ, де саме зводився найбільший у світі телескоп із діаметром головного дзеркала 6 метрів і де потрібні були кадри. Відтоді вже понад 35 років моє життя пов'язане із Зеленчуцькою обсерваторією, що в селищі Нижній Архиз Карачаєво-Черкеської республіки, а 19 років я є її директором.

— І ніколи не хотілося вибратися звідти?

— Там робилася справжня наука. Там свого часу збиралися світила астрономічної науки зі всього світу, аби вникнути в суть нових методів спостереження за небесними світилами (до речі, Юрій Юрійович стояв біля витоків нового напряму в астрофізиці — методу спекл-інтерферометрії, —авт.). Та й я побував у всіх найбільших обсерваторіях світу. Доволі швидко, завдяки знанню англійської (спасибі рідній школі й учителю Йосипу Йосиповичу Шубіну), почав виїжджати за кордон. А паралельно вивчив французьку, німецьку. Ці поїздки дали можливість спілкуватися з  колегами-науковцями, що, безумовно, позначилося на моєму науковому рівні. Кілька років навіть прожив у Франції. Згодом у мене з'явилися й аспіранти з Франції, США, Йорданії, Німеччини. Переконаний, у сучасному світі без знання іноземної нема чого робити в науці.

— Яке найрідкісніше астрономічне явище ви спостерігали?

— Напевно, відкриття вибухів наднових зірок у гамма-діапазоні. Вперше ми ототожнили їх,  спостерігаючи і  в оптичному діапазоні. А передісторія така. В 70-х роках минулого століття американці запустили  серію супутників-розвідників, за допомогою чого мали контролювати, чи Радянський Союз  не випробовує водневі бомби, при  вибуху яких відбувається короткочасне потужне гамма-випромінювання. Але потім несподівано виявили, що ці спалахи йдуть із різних точок неба по двічі-тричі на день, причому дуже рівномірно. Тож зрозуміли, що це якесь космічне явище, а не вибухи водневих бомб. Коли згодом визначили, як далеко такі спалахи відбуваються, то відчули справжній шок. Виявилося: це величезні від нас відстані — до 5—10 мільярдів світлових років!

— Вам доводилося спостерігати за різними об'єктами. А чи існують НЛО?

— Неототожнені об'єкти, звісно ж,  є. Але жодного стосунку до так званих зелених чоловічків та інших цивілізацій вони, на мою думку, не мають. Хоча це зовсім не означає, що таких цивілізацій  нема. Життя  може існувати і в інших місцях космосу, в інших формах, але з урахуванням гігантських відстаней і швидкоплинності життя цивілізації дістатися до них нам просто неможливо. У нашій галактиці, що має назву Молочний шлях, приблизно 500 мільярдів зірок. Вона така велика, що, запаливши світло з одного її краю, на іншому побачиш його через 100 тисяч років. І Сонце, лише одна з піщинок у галактиці, здійснює повний оберт навколо її центру приблизно за 250 млн. років. Наше денне світило — одна із зірочок у Рукаві Оріона, ближче до периферії, ніж до центру. Звісно, життя може існувати на безлічі зірок, тут воно з'явилося, а там зникло... Але припущення, що десь існує цивілізація, тотожна нашій, малоймовірне.

—Як утворився світ?

— Ніхто не знає 2 речей: як він утворився і що було до того. Але нині вже відомо, що Всесвіт  утворився 13,75 млрд. років тому після первинного, так званого Великого, вибуху. Спочатку він був дуже гарячим і таким, що розширюється однорідно. В подальшому в процесі розширення почали утворюватися згустки, котрі потім стали галактиками. Припускають, що всесвітів, подібних до нашого (з  приблизно 200—500 млрд. галактиками, у  кожній з яких 200—500 млрд. зірок), багато, вони утворюються і зникають, наче бульбашки в шампанському.

— Ви  виключаєте втручання Бога у створення світу?

— Ні, не виключаю. Наш світ улаштований надзвичайно розумно. Якби маса протона була на мільйонну долю більша або менша, він би вже був іншим. У ньому  все підігнано, як у пазлі. Хочеться думати, що це розум Творця.

От, наприклад, Ейнштейн був віруючою людиною, але  по-своєму. Він вірив, що є Творець, котрий придумав цей Всесвіт і створив його як експеримент. Він казав: ця моя віра до фізики, якою я займаюся, не має жодного стосунку. У свою чергу, мені неодноразово доводилося дискутувати з академіком Гінзбургом, котрий переконував, що при одному слові "релігія" людину "следует гнать из Академии наук". Природу Бога ніхто собі не може уявити — і в цьому його найбільше таїнство. Якби він був такий самий примітивний, як ми з вами, це було б занадто просто. Для мене Бог — це природа, закони, які чудово невідомо хто придумав.

— 2012 року, як "обіцяють", буде кінець світу?

— Ні. А про реальну небезпеку  для нашої планети заговорили 2004 року з відкриттям астероїда Апофіса, що зближається із Землею. Коли обчислили його орбіту, то виявилося, що 13 квітня 2029 року він мав би  зіткнутися із  Землею. Почалася паніка, бо від його падіння на землю залишилася б яма у  5 кілометрів  завглибшки, а при падінні в океан хвилі сягали б під сотню метрів. Але згодом, після проведення радарних спостережень, можливість зіткнення була виключена —  астероїд пролетить на відстані 36 тис. км. Це дуже близько, в 10 разів ближче, як Місяць, і його буде видно неозброєним оком. Однак існує можливість зіткнення з нашою планетою 2036 року на території від Каспію через Сибір до Тихого океану.

— Зірки впливають на долі людей?

— Це повна нісенітниця. Погляд астрофізика знищує всі уявлення про астрологію як про науку. Сузір'їв, окрім як в уяві людини, просто не існує. Хтось колись подумки поєднав зірки в сузір'я, дав їм романтичні назви і повірив у це. Красива казка — не більше. А з іншого боку — бізнес.

— А це правда, що всі ми є зоряною речовиною?

— Так. Коли зірки вмирають, вони розбухають до гігантських розмірів і потім починають швидкими темпами втрачати речовину зі свого зовнішнього шару. Викинутий газ формує з часом так звану планетарну туманність навколо ядра зірки, що залишилося. Сонце теж піде цим шляхом, на його місці залишиться маленький білий карлик розміром усього в десять тисяч кілометрів — трохи більше нашої Землі. Зовнішні ж шари Сонця швидко випаруються в простори космосу, захопивши з собою і ту речовину, з якої складаємося ми з вами... Ми всі згоримо і теж підемо в космос. А потім десь із вас, із мене, з усього, що нас оточує на планеті, утворяться у Всесвіті нові зірки, де й наші атоми, братимуть участь у  термоядерних реакціях.

— А коли це буде?

— Приблизно через 4 мільярди років, після того, як у Сонця скінчиться основне пальне — водень. Карбон, гідроген та атоми інших елементів, з яких ми складаємося, — все це народилося в ядрах перших зірок. Як ви думаєте, звідки взялося на Землі залізо? Воно виникло внаслідок термоядерних реакцій в ядрах інших зірок. Причому ці зірки мали величезні маси. Вони прожили своє коротке життя, згоріли, спалахнули як наднові й розкидали свої залишки по Всесвіту. А потім із холодних хмар водню і залишків загиблих зірочок утворилися нові зірки. Якщо говорити спрощено, Сонце — зірка не першого покоління. Адже ми з вами створені з речовини, що частково пройшла переробку в зірках. Тож атоми, з яких ми складаємося, народилися в ядрах інших зірок, і кожен із нас колись був зіркою і горів при величезній температурі подад 15 мільйонів градусів... Ми прийшли із зірок, на зірки, можливо, і перетворимося. Це реально. І в кожному з нас, напевно, є атоми, які колись були цеглинками інших живих істот.

— Повернімося до вас. Ви згадували, що багато бували за кордоном. Там наукою займатися легше?

— Безперечно. В мене є друг у Німеччині, котрий каже, що зробив помилку, коли не пішов займатися наукою в США. Бо лише там є всі умови для цього. Але коли з Росії приїжджаєш у Німеччину, розумієш, що лише в Німеччині... і т. д. Нині російська наука, як і українська, на жаль, у занепаді. На час, коли  в нашій обсерваторії з'явився телескоп, він був найбільшим у світі і так тривало до 1992—1993 років, тож сюди було цікаво приїздити науковцям і працювати на ньому. Але світ рухався далі. А ми стояли на місці... Крім того, старіють кадри, а молодь прагне за кордон. Був період, коли з Росії "викачали" чималий науковий потенціал. Візьмімо хоча б нашу обсерваторію. За останні 10 років лише в Південну Корею перебралося 4 кандидатів наук. Там їм дали зарплату 5 тисяч доларів, коли тут отримували всього 100 доларів...

— А чому ви ще в Росії?

— Я на службі. Я ж більше нічого іншого не вмію робити, як директорувати (сміється). В обсерваторії все — від обладнання до облаштування нашого містечка, яке нині є зразковим, — пройшло через мої руки. Я цьому віддав чи не все життя... Хоча, зізнаюся, по виході на пенсію все одно хочу повернутися на Закарпаття.

— А чим збираєтеся займатися?

— Якщо Бог дасть, планую оселитися в Деренівці. Вже почав там будуватися. Може, років 5—10 попрацювати в університеті й  підготувати кількох закарпатців для астрофізичної науки, аби справа не пропала. Все-таки невеличкий прошарок людей повинен займатися і цією справою теж.

P.S. До речі, 8 січня Юрій Юрійович відзначав день народження. Тож побажаємо йому доброго здоров'я, ясного неба та нових наукових звершень.

Олена Макара

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати