Петро ГУТНИК.
— Ніколи не знала, що ви палите, Петре Петровичу...
— Уявіть собі, три роки тому після перепалок щодо нашого заводу, судів, у тому числі й Верховного Суду, почав курити. Але від жінки й дітей і зараз ховаюся, незручно якось... В такому віці треба б кидати, а не починати.
Але ось після свого 60-річчя обов'язково кину.
— Давайте почнемо розмову з анкетних даних - де ви народилися, де вчилися, де працювали...
— Народився в селі Родникова Гута. Батько мій, теж Петро Петрович, через півроку після мого народження став секретарем Родниківської сільради і був на цій, посаді наступні тринадцять років. А мама Пелагія Михайлівна все життя пропрацювала в колгоспі, у ланці - як у нас кажуть, копачка в руки — і вперед.
— А хто у вас ще в сім'ї був?
— Аня — сестра. Зараз за чоловіком її прізвище — Митряк.
— Школу ви також в Гугі закінчували?
— Так, початкову, після того — в Плоскому восьмилітню, а в Поляні у 1965 році — середню. Відразу поступив на вечірнє відділення загальнотехнічного факультету Ужгородського державного університету. А крім того, закінчив
Львівський будівельний технікум. У 65-ому почав і працювати в БУ-102 тресту «Закарпатбуд» муляром.
Відслужив у 68-70-му роках в армії, після чого мене призначили майстром в будівельному управлінні-6 «Укргазнафтобуду». Тоді ми споруджували насосну станцію в Козьовій Львівської області, газифікували Міжгірщину — прокладали відвід з Репинного на Лозянське, будували ГРС, а також відвід нафтопроводу «Дружба» на Угорщину в
Довгому Полі поблизу Чопа.
— Які ще об'єкти, участь у будівництві яких брали, запам'яталися вам?
— У 1973-74-ому роках довелося бути виконробом на спорудженні компресорної станції в Часловцях. Далі прокладали етиленопровід «Угорщина — Калуський хіміко-металургійний комбінат», зокрема, на дільниці «Кордон-село Річка Міжгірського району». Був ще такий «243-ій об'єкт» у Дубриничах Перечинського району, зданий в експлуатацію у
1977 році, де я був начальником дільниці. На такій посаді брав участь і в спорудженні компресорної станції в Росошах, яка стала до ладу у 1979-му.
— Та я вас більше пам'ятаю як фахівця системи «Закарпаткурорту»...
— І в об'єднанні «Закарпаткурорт» моя будівельна спеціальність виявилася затребуваною. Починав я у системі профспілкових санаторіїв начальником ремонтно-експлуатаційної дільниці геологічної гідрорежимної експлуатаційної станції (ГГРЕС), а у 1982 році перейшов начальником дільниці у Полянський комбінат благоустрою і допоміжних господарств санаторіїв - КБ і ВГ. За рік мене призначили директором «Закарпаткурортрембуду», а
1997 року — директором ДП Закарпаткурортмінводи». З 2003 року це підприємство має статус закритого
акціонерного товариства, мене ж акціонери обрали головою правління.
— Бачу, тут у вас ще чимало роботи...
— Не так вже й багато. Цього року завод запрацює, щоб можна було наливати мінералку безпосередньо зі свердловини.
Обладнання вже змонтовано, будуть функціонувати сучасні лінії з наливу води в скляні пляшки.
— Все ж таки, Петре Петровичу, який ваш, на вашу ж думку, найбільший здобуток, з яким підійшли до 60-ліття?
— Напевне, найнесподіваніше для мене його визначив голова обласної ради перших скликань Михайло Юрійович Волощук, який зараз очолює асоціацію депутатів усіх скликань і всіх рівнів Закарпаття. На одній із зустрічей він проголосив тост за мене і сказав, що мій депутатський стаж становить 32 роки. Я ж сам ніколи не підраховував. Але й справді, весь час виконував накази виборців - два скликання в обласній раді, одне - в районній, був депутатом Полянської та Родниківської сільрад.
— Яке маєте хобі?
— Якщо це хобі, то люблю рано-вранці босоніж ходити по росі. Кажуть, зцілює тілесні болячки, а мені здається, що й душевні.
— Чим вас порадують на свято рідні?
— Дружина — в клопотах, гостей треба прийняти, як годиться. А найбільша радість - приїде з російського Бєлгорода внук Владик, матиму з ким у ліс вирушити.
— Петре Петровичу, ми сердечно вітає вас з ювілеєм. Хай вам добре і працюється, і живеться. Будьте здоровим і нехай вранішня роса вам і далі додає здоров'я і сил.
Ірина АНДРІЙЧУК, "Трембіта"
11 червня 2007р.
Теги: