Північних плямистих оленів до Ізи завезли 1986 року. Тоді перший секретар Хустського райкому партії Павло Гвоздянський дізнався з літератури про цілющі властивості оленячих рогів. У Росії він мав товариша, який працював в одному з місцевих оленячих господарств. З ним і домовився про купівлю тварин. 32 оленів переправили на Закарпаття літаком та поселили на землях колгоспу імені Мічуріна.
— Північні олені, батьківщина яких — Приморський край Росії, чудово прижилися у Карпатському регіоні, їм сподобався наш клімат, рослинність, вони почали добре розмножуватися,— пригадує Михайло Бугаш, який тоді працював у колгоспі зоотехніком.
До середини 90-х років ферма процвітала: тут утримувалось понад 350 тварин. Та згодом селянське підприємство збанкрутувало. Тоді, за словами Михайла, аби позбутися зайвого клопоту, місцеві керівники вирішили відстріляти тварин. І кількох оленів таки вбили. Бугаш не міг спокійно на це дивитися і заповзявся порятувати ферму: як майновий пай забрав собі 63 оленів.
— Було дуже важко,— каже мій співрозмовник.— Адже утримання такого поголів’я вимагає великих капіталовкладень: кількадесят тисяч гривень на рік коштують лише корми, а ще ж треба платити робітникам, купувати біодобавки, лікарські засоби...
Михайло Бугаш показує своє ґаздівство. Радіє: якщо три роки тому тварин було близько сотні, то нині вдвічі більше. Разом заходимо на територію ферми. Олені, здалеку помітивши господаря, підходять ближче. Знають, що прийшов до них не з порожніми руками.
— Малиш, Малиш, — гладить Михайло вожака оленячого стада. Тварина сміливо забирає шматок хліба із рук господаря. — Йому минув дванадцятий рік. Зазвичай північні олені живуть 11-12 років. Малиш у нас майже довгожитель. Дивуюся, що він досі лишається вожаком стада. Адже стареньких оленів молоді зазвичай виганяють. Та він молодець, тримається...
Влітку утримувати оленів легше, адже є вдосталь паші. З настанням холоду вони підтягуються ближче до годівниць. От і зараз труться біля них. Всі тварини — доглянуті, аж лисніють, видно, що господар не економить на своїх улюбленцях.
— Нині в оленів шлюбний період, в цей час вони поводяться агресивно, самець може й рогами штрикнути. Кожному дістається в середньому по п’ять-десять «дівчат», — жартує фермер. — Через сім місяців олениці приводять потомство. У середньому за рік ферма поповнюється двадцятьма-тридцятьма малюками.
У березні тварини скидають старі роги. Вони придатні лише на сувеніри. Власник ферми разом з оленярами прочісують територію у пошуках «гордості» північних плямистих.
— У липні у тварин виростають нові роги — панти, — розповідає далі пан Михайло. — Вони м’якої, губчастої структури, вкриті наче оксамитом, легко ламаються. Від такої травми тварина може стікти кров’ю і загинути. Маємо два-три дні, щоб зрізати панти, інакше вони задерев’яніють.
Спилює молоді роги ветеринар. Процедура ця гуманна, триває всього кілька хвилин, і олень не страждає. Рана досить швидко загоюється, починається регенерація кісткової тканини. Зрізані роги подрібнюють і заспиртовують. Відтак Михайло Бугаш здає сировину на Тернопільську фармацевтичну фабрику, де з неї виробляють імунозміцнювальний препарат «Пантокрин».
— Свого часу мав із цим багато клопоту, — продовжує він розмову. — Спершу фабрика платила за панти «Пантокрином», віддавали мені 40 відсотків вироблених ліків. Але збувати через аптеки я його не міг, не мав на це дозволу. Роздавав родичам і знайомим, тож зиску з цього майже не було. Згодом ситуація погіршилася, бо фармацевти взагалі відмовилися приймати оленячі роги. Це було пов’язано з тим, що на препарат упав попит. Бо ж «Пантокрин» вважається не основним, а допоміжним медичним засобом. Пацієнти його приймають за бажанням. Торік ситуація покращилась, і тепер здаю оленячі роги за гроші. Зиск хоч і не дуже великий, але хоч трохи заробляю на корми.
Відомий на Закарпатті фахівець з народної і нетрадиційної медицини Тетяна Маркович каже, що ліки з оленячих пантів дуже корисні для людського організму.
— Вони зміцнюють імунну систему. Особливо їх рекомендують тим, хто зазнав хірургічного втручання, приймав антибіотики. Під дією активних речовин, що містяться в оленячих рогах, організм швидко відновлюється. Також препарати з пантів корисно приймати людям із розладами нервової системи, чоловікам для посилення потенції. Однак застерігаю: їх має призначати лікар, оскільки при досягненні певного віку ці ліки можуть і зашкодити.
Михайло Бугаш сподівається, що настане час, коли він отримуватиме за свою працю достойну винагороду. А ще мріє створити коло ферми туристичний комплекс. Люди приїжджали б сюди помилуватися красою північних плямистих оленів і хоча б трішки компенсували фермеру-ентузіасту витрати на утримання ґаздівства.
Марина Горобець, "Сільські Вісті"