Розпочав свято дует чарівних дівчат, у складі якого Віталіна Кізляк та Ірина Трикур почали участь у концерті словами «Грай, моя мила, музико, грай». Депутат Іршавської районної ради Іван Чийпеш та вільхівський сільський голова Василь Чийпеш побажали односельцям добре повеселитись та розважатись, дотримуючись при цьому рамок дозволеного. Далі Надія Чийпеш співала про те, чим живе закохана людина, про почуття при розлуці з хлопцем та життя після розлуки. Аліна Поляк та шоу-балет «Блек-Ейнджелс» виконали відомий український хіт «Я піду в далекі гори». Після цього Аліна заспівала про сексуального хлопця з душою дитини і складала на сцені роман про любов. Микола Павляк веселив публіку гуморескою про сучасну «блискотеку», про сучасні слова, які замінили колишні, та про особливості закарпатських людей. Ірина Трикур своїм високим тембром побажала всім достатку і добра та заспівала про мінливість та повторюваність долі, а її виконання реміксу народної пісні про соловейка на сучасний манер та сучасного англомовного хіта підштовхнула молодь енергійно танцювати. Шоу-балет «Блек-Ейнджелс» виконав динамічний сучасний танець азійського спрямування «Слухаю і підкоряюсь». Вікторія Чийпеш у творі «Експеримент» згадала про стріли кохання, які довели дівчину до експерименту над собою, співала про грозу та виконала відомий хіт «Палала». Віталіна Кізляк співала про сенс та мінливість людських почуттів та про казку, яка чекає на дівчину, що потрапила в обійми милого. В кінці глядачі змогли взяти участь у карооке і заспівати уривок із хіта Вірки Сердючки, а апогеєм свята став пятихвилинний салют.
Довідка
Село Нижнє Болотне, що на Іршавщині, розташоване біля підніжжя невеликих підвищень Городище та Горбок. Воно входить до складу Вільхівської сільської ради і в ньому проживає 1400 українців греко-католицького віросповідання, які займаються землеробством та скотарством.
За словами вчителя Нижньо-Болотнянської ЗОШ 1-2 ступенів Віри Марканич, історію села детально дослідив доктор історичних наук Василь Керечанин, який народився в Нижньому Болотному. Перша згадка про Нижній Шард (початкова назва села) датується 1351 роком. Відомості про це взяті із праці Дезидерія Чакія, яка побачила світ в Будапешті в 1890 році. Однак є припущення, що поселення в цій місцевості виникло раніше, на межі ХІ-ХІІ століть. Зокрема згадують, що перед приходом монголо-татар тут на узгірї Городище була побудована фортеця, з якої був стратегічний вид на Боржавську долину. Жителі села на околиці в лісі спорудили тимчасові помешкання (місцевість дістала назву Новоселиця), де перечекали хід монголо-татар, які спалили і пограбували будинки. Пізніше мешканців Новоселиці скосила чума. За розповідями старших мешканців по селу ходила якась «умітка», яка заглядала у вікно хати і до ранку всі в ній помирали. Ті, що вижили, залишили домівки і оселились в долині, де розташоване сучасне село. На старому місці залишились три хати.
Назва Шард походить від річки Шардик, яка несе свої води біля східної частини села. Те місце, звідки брала свій початок річка, шумів праліс і була неосвоєна земля. Пізніше угорці перейменували село на Алшошарад. У 1945 році радянська влада механічно зробила переклад назви Алшошарад на Нижнє Болотне. В ХХ столітті в селі діяла кооперативна лавка та завод із переробки шкіри. В цьому році жителі села відзначили 5-ту річницю з часу введення в дію нової школи.
Євген Свищо, Срібна Земля