І хвала Богу, що є на світі людина, яка вибачить нам усе. Лише вона здатна подзвонити своїй любій дитині, аби запитати чи не забула надягнути шапку (адже вітер!), чи їла перше (бо як без гарячого?) й куди збирається після роботи. Це — мама.
Й зовсім неважливо, що дитина вже давно має своїх дітей та керує проектом чи взагалі живе в іншому місті! А ще мама терпляче приймає ситуацію, коли найголовнішими людьми у вашому житті стають інші - спочатку друга половина, потім діти... Коли відрядження може завадити прийти до неї на день народження... Коли ви не телефонуєте їй цілу вічність, яка для вас лише - тиждень! Але, коли у наших дорослих очах зненацька з'являються сльози, мама обов'язково опиниться поряд і піде на будь-яку жертву, аби ми знову були щасливими.
Адже саме мама любить нас понад усе й усіх у цілому світі. Тому, що це закон життя. Не писаний, але незаперечний. Наші мами достойні цього свята. Бо воно добре, тепле і зворушливе. А ще, можливо, саме нині ви згадаєте про те, як давно не навідувалися до мами...
Усе можливо змінити. Завтра привітайте й міцно обійміть найріднішу та найдорожчу людину в світі — МАМУ.
Тетяна ФАЛІС
12 травня 2007р.
Теги: