Щоправда основний перевалочний пункт – Вилок (угор. Тисайулак) та головна історична споруда "Соляний дім" XVстоліття нині виглядають непривабливо, не має господаря та повільно руйнується.
Соляні склади були збудовані у селищі в 1417 році. А сам Вилок вперше згадується у документах 1304 року як Уйлок (в перекладі з угорської - "Нове поселення"). Історичні факти відображені на прапорі та гербі, який нещодавно відтворений– на срібному щитідерев'яний човен, яким править селянин у червоному одязі. Поруч – австро-угорський орел. Річка Тиса завжди мала важливе значення для розвитку селища, відігравала роль транспортної артерії. Однак возити сіль було важкою і часто небезпечною працею. Платили за неї робітникам гроші. Тому незадоволені селяни не раз піднімалися на повстання та бунти.
Селище кілька разів руйнували не лише війни (у XVII столітті Вилок розорили турки та поляки), а й великі повені - найбільші зафіксовані у 1624, 1888, 1933 та 1947 році. Перша з них знищила майже всі будинки, вода затопила поля. Допомогу в цей скрутний час селищу надали шахтарі соляних рудників, які організували збір грошей для потерпілих.
Подібна ситуація могла повторитися й у 1998 році. Однак населений пункт вдалося захистити, прибула допомога з Угорщини - 50 тисяч пустих мішків, які наповнили піском і укріпили дамбу.
Сьогоднішній Вилок –досить непримітний населений пункт на Виноградівщині. Хоча умови для розвитку чудові - цьому сприяє і зручне розташування біля угорського кордону, де функціонує митний перехід, гарний вид на Тису.На жаль, великі промислові об'єкти у селищі не працюють. А колись тут діяли взуттєва фабрика, ДОК, комбікормовий та асфальтобетонний завод, свинокомплекс.
Щоправда за останній час вдалося побудувати дві школи – угорську та українську. Перша споруджена за рахунок угорського благодійного фонду Іштвана Сечені, до неї ходить 179 школярів, вдвічі менше, ніж до української. Відкривали її у 2008 році два Президенти – угорський Ласло Шойом та український Віктор Ющенко.
А ось пам'ятки архітектури знаходиться у досить неприглядному стані. А серед них і споруда Соляного складу. На ньому встановлено дві пам'ятні таблички - ватажку куруців ТомашуЕсе та угорському письменнику Жігмонду Моріцу, який тут зупинявся і навіть написав частину свого роману. Однак надпису, що будівля XV століття знаходиться під охороною держави, немає. Парадний вхід давно не функціонує. З тих пір як звідси переїхала школа, "Соляний дім" стоїть безгосподарним.
І хоча ззовні будівля не надто приваблива, але всередині все ще дихає духом старовини - вражають арочні стелі, широкі сходи, довгі підвали. Потрапити сюди можна лише з заднього ходу. Зустрічає нечастих гостей лише павутиння, пилюка, декілька парт та стара дерев'яна підлога. Утім, приміщень багато і вони досить добре збереглися. Після війни тут квартирували військові, потім розташувався інтернат, зрештою школа. Як розповів селищний голова будівля тепер знаходиться на балансі районного управління освіти. А грошей на реконструкцію у місцевому бюджеті немає...
Парадний вхід не функціонує вже кілька років
Щороку біля "Соляного дому" проходять урочистості – угорці святкують річницю антифеодального повстання 1703-1711 років. Адже саме у Вилку селяни під приводом Томаша Есе здобули першу перемогу - 17 жовтня 1702 року напали на соляний склад, де вбили охоронців і захопили гроші, які були використані для озброєння. 24 травня наступного року повстанці знову заволоділи касою управління. Князь Ференц Ракоці ІІ вважав, що захоплення соляного складу має велике значення, про що говорить кількість солдат, спрямованих на цю операцію - 52 куруців. Так Вилок став центром визвольної боротьби для угорців, звідси повсталі планували рушити на Мукачево і захопити замок - твердиню австрійських військ...
Ватажок угорського повстання 1703 року Есе Томаш не схвалив би такого ставлення до своєї персони...
У 1903-му році на честь першої перемоги над австрійцями поблизу Вилка угорською владою було встановлено пам'ятник з птахом турулом на вершині. Однак його як імперський символ було зруйновано у 1945 році, а турул потрапив на подвір'яУжгородського замку. Лише у 1989-му році пам'ятник вдалося відновити, зроблено це було за кошти ... колгоспу "Прикордонник" і його голови Андора Бірова.
Не прикрашає будівлю і шифер, і загалом недбайливе ставлення
Можливо колись і будівлю Соляного дому буде так само відновлено. Адже втратити таку унікальну споруду - просто неприпустима розкіш. Тут можна розташувати, наприклад, невеличкий готель та музей "Соляного шляху". Давно вже мріє про такий краєзнавчий музей у Вилоку і колишній директор школи Михайло Юрійович Леньо, який нещодавно святкував свійстолітній ювілей. Вже кілька десятиліть він збирає по крихтам матеріали з історії рідного селища. Однак ця прекрасна ідея не отримує підтримки з боку влади...
А колись тут, всередині, відбувалися важливі історичні події. За свободу проливали навіть кров...
До речі у Вилку народилося чимало відомих особистостей, серед них - перша жінка-лікар Угорщини Шарлотта Штайнбергер, професор-хімік ЛайошТомашовські, всесвітньовідомі скрипалі Едвін Мартон та Шандор Граф Муржа, поет Ласло Варі Фабіан, актриса угорського театру Неллі Сюч...
Єдиний свідок запустіння – плакат з обличчям Софії Ротару
Звісно, є сподівання, що колись унікальну будівлю "Соляного дому"допоможуть відреставруватиугорці, адже для них вона має важливе історичне значення. Однак хочетьсятакож вірити, що до справи долучиться і наша влада, місцеві підприємці та всі, кому не байдужа наша цікава спадщина.
Одинокий стілець нагадує, що недавно тут були шкільні класи
Чудові арочні стелі дивним чином збереглися...
Ззовні "Соляний дім" не надто привабливий, хоча розташований на важливій транспортній артерії
Для контрасту – будівля угорської школи, яку відкрили у 2008 році два Президенти
Ріже око "кислотний" колір готельного комплексу навпроти
А ця будівля австро-угорського часу набагато гарніша, але страшенно занедбана
І знову вилоцькі контрасти – сьогодні у багатьох сельчан вже не вистачає смаку
Помпезно розправив свої крила угорський міфічний турул на околиці селища
Хоча і був відновлений ще за радянської влади – за рахунок колгоспних грошей
Олександр Ворошилов, Фото автора