Солотвино: катастрофа - не перешкода для бізнесу?

Відтак житлові будинки мешканців селища, бази відпочинку з усіма туристами можуть опинитися у ямі, глибиною понад 100 метрів. Якщо не більше... Адже глибина шахт становить 500 метрів.

Проблема селища Солотвино останні кілька років стала чи не найболючішою для Закарпаття. Особливо це стосується краян, для яких нині недіючі шахти були порятунком від страшної хвороби.

Уже чимало стосів паперу списано на тему екологічної катастрофи, яка набула рівня державного значення. Ми ж сьогодні зосередимо увагу на майбутньому Солотвина, що з ним може бути далі, чи можливе продовження руйнування поверхні землі і чим це може бути спричинено.

Загалом надзвичайна ситуація на ділянках шахт №8, 9 ДП "Солотвинський солерудник" включає в себе кілька негативних чинників: розвиток екологічної катастрофи (з певною загрозою житлово-промисловим забудовам), і відповідно — технічної катастрофи із втратою виробництва соляної продукції, а також зупинення діяльності підземних алергологічних лікарень.

Солотвинське родовище на Закарпатті експлуатувалося понад двісті років, з другої половини XVIII ст. Подаровані природою блага ми б могли використовувати ще довго, якби не вплив людського фактору. Проблеми розпочалися майже 10 років тому, у 2002 р., коли у найновішу шахту почала прибувати вода. Тоді це було в об'ємі 80 куб.м./год. Тепер же звучить цифра 260-300 метрів куб./год. — такого показника досяг рівень води у шахті у 2007 р. Воду відкачували, поки ситуація не погіршилася критично. Тоді було прийнято рішення про консервацію шахти №9. З того часу підприємство практично припинило видобуток солі. Лікувальні відділення перенесли у шахту №8. Тоді там лікувалися пацієнти як обласної, так і всеукраїнської алергологічної лікарні. Проте у травні 2010 р. після завалу вентиляційного стовбура шахти надання послуг було призупинено. У краї виникла соціальна напруга, пов'язана з неможливістю лікування хворих.

Український державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАНУ упродовж 2007-2009 рр. здійснював численні науково-дослідні роботи, розвідки щодо гідрологічного стану на території ДП "Солотвинський. солерудник". Основною метою було визначити причини ситуації, що склалася. Висновок був невтішний — винна людина. З часу експлуатації шахти №9 було допущено безліч технологічних порушень: вихід гірничих робіт за проектний контур, застосування масових вибухів із силою, що у 10 разів перевищує норму, припинення відкачки поверхневих вод через шурфи (вони підмивали купол соляних покладів, що спричинило просідання поверхні), практично відсутність ремонту дренажних штолень впродовж останніх 20 років, які були основою захисту соляного масиву від руйнування поверхневими водами, і врешті, потрапляння у шахти вод зі зруйнованих водогінних мереж селища.

Комплекс недоліків у роботі призвели до катастрофи. Але вона не була б настільки складною, якби не одне "але"... Наразі експерти оцінюють ситуацію як критичну зі стрімким некерованим руйнуванням соляного масиву з відповідними деформаціями надсольових порід і рельєфу земної поверхні.

Найцікавіше те, що висновки експертів збігаються: для того, аби знизити і припинити подальше зростання карсту і осідання земної поверхні у східній частині Солотвинського солерудника, потрібно припинити відкачувати воду з шахт №8, 9. У такому разі відновиться гідродинамічний режим підземних вод, заповняться відпрацьовані камери та порожнечі соляного масиву.

А що ж ми маємо сьогодні? Туристичний бізнес у Солотвині процвітає. Нас запевняють: вода є і в озерах, і в басейнах. Звідки вона? Звичайно ж, із шахт. Проте згідно з висновками компетентних джерел, цього робити не можна. До чого це призведе? До того, що ситуація вийде з-під контролю зовсім, площа просідань збільшиться. Це за собою потягне подальші провалля земної поверхні — житлові будинки мешканців селища, бази відпочинку постануть перед загрозою опинитися у ямі, глибиною понад 100 метрів. Якщо не більше...

Адже глибина шахт становить 500 метрів. Видобуток солі досягався не тільки вертикальним освоєнням надр, а й шляхом дослідження глибин у різні сторони. Зараз простежити ситуацію неможливо, оскільки аварійний стан стовбуру не дозволяє навіть обладнати спостережні пункти за зростанням рівня води у шахтах. Тому моніторинг шахт недоступний, як недоступні і відомості про те, наскільки вода розмила шахти з середини. Не піддаються прогнозам, у зв'язку з цим, і можливі площа та глибина "падіння" у безодню.

Виходить так, що мешканці Солотвина самі ж для себе створюють критичні умови, адже продовжують відкачувати воду.

Природа вже дала зрозуміти, що не варто людині втручатися у природній хід речей. Ми ж можемо тільки навчитися розуміти її знаки. От тільки трапляється, що люди не бажають їх бачити і чути. Особливо, коли йдеться про заробіток. Невже туристична копійка так солодко закриває очі на реальну небезпеку? Невже через прибуток хтось готовий заплатити життям? Сотнями життів – своїх дітей, онуків, близьких...

Теги: Солотвино, катастрофа, бізнес

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати