22 травня 1703 року на Торговій площі Берегова Томаш Есе оголосив повстання проти правлячої в Австрійській імперії династії Габсбургів.
У Берегові вже споруджені пам'ятники угорським культурним і політичним діячам Ш. Петефі, Л. Кошуту, Г. Бетлену і Д. Ійєшу, а також меморіальні дошки більше за 42 діячам історії, культури і мистецтва, переважно угорським.
Національно-визвольна війна угорців на чолі з трансільванським князем Ференцом ІІ Ракоці тривала з 1703 по 1711 роки і почалася саме з Берегівщини. У травні 1703 року в селі Вари Томашу Есе вдалося сформувати перший загін із селян. Вони рушили у центр комітату Берегово, де тоді відбувався ярмарок, і зачитали звернення Ференца ІІ Ракоці. Незабаром відбулося і перше зіткнення повсталих куруців з прибічниками імператора (лабанцями). Сталося це біля села Довге нині Іршавського району Закарпатської області. На згадку про ту битву в селі Довге, на центральній площі, поставлено пам'ятник полеглим куруцам, серед яких було і чимало місцевих мешканців-русинів. Декілька сотень з них стали бійцями і навіть командирами в загонах визвольної армії. Історики кажуть про те, що вони становили основу лейб-гвардії князя Ракоці. Той у свою чергу у своїх спогадах згадував русинів як "найвірніший народ": "Відданість цих людей була безмежною, вони вливалися в ряди моєї армії і більше не відставали від мене... Вони заявляли, що їх бажанням є жити або померти разом зі мною".
Ракоці обіцяв селянам свободу від кріпацтва, ремісникам - звільнення від жахливих податків. Завдяки цьому йому вдалося у мінімальний термін створити регулярну армію, яка складалося в основному саме з селян. Однак озброєна вона була на початку досить погано, через що перша битва була невдалою - куруців під керівництвом Томаша Есе поблизу Довгого було розбито. Чимало з них полягло на полі бою, яке має назву Шарампо. Однак ця трагічна подія не завадила повстанню. І вже 15 липня Томаш Есе зібрав близько трьох тисяч нових вояків, до нього приєдналися і поляки під керівництвом Берчені. Таким чином вже у вересні вся Угорщина до Дунаю була звільнена від австрійців. І хоча національно-визвольний рух через декілька років було придушено, однак події того часу досі живуть у пам'яті угорського народу.