Після освячення відбулося поставлення у піддиякони Петра Газуду, семінариста 5-го курсу УжБА, який є родом із Ракошина.
Святкову Архієрейську Службу Божу св. Василія Великого, яку співслужив також і протосинкел митрофорний протоієрей Тарас Ловска, ICLic, та 15 священиків, владика Мілан відправив надворі, під спеціально влаштованим навісом, на місці, де незадовго буде збудовано храм.
У своїй проповіді владика Мілан подякував всім, котрі доклали зусилля до цієї справи і приготували місце. Та найголовніше те, що Господь сам будує свою Церкву, і зведена Вона не з каменю, але складена з людських сердець. І Господь є головним будівничим, тим наріжним каменем є Він сам. „Ми переконані, що то є правдиве Слово, яке Він нам говорить сьогодні в Євангелії, де апостол Петро сказав про Ісуса, що Він є Христос, Син Бога Живого. Господь у відповідь каже: „ Не знаєш ти це сам від себе, але мій Отець тобі це обявив. І Я тобі кажу, що ти Симоне є Петро (скеля), і на цій скелі збудую Церкву мою, і пекельні ворота її не подолають!" (пор. Мт. 16.16-18)
Є важливим виховувати молоде покоління, щоб спізнавали Ісуса Христа, Спасителя. Через Нього ми можемо приходити до Отця, через Його страждання, смерть та воскресіння ми маємо приготоване Небо. Він дає свого Святого Духа, щоб ми мали життя вічне, щоб Він перебував у нас ще у цьому земному житті, земному мандруванні. Зараз, коли чуємо про різні катастрофи, то є і правдиві слова, що наше місце на землі є тим часове. Господь приготував нам місце у Небі. Через страждання цього земного життя ми можемо бути певні, що він нас супроводжує, і тут, на землі, ми не маємо сталого місця.
Також у своєму пастирському слові Преосвященний владика Мілан пояснив слово „парафія", що означає „вигнання". Це слово якраз показує нам те, про що апостол Петро пише у своєму посланні, де вітає всіх, які жиють у вигнанні, тих, які усвідомлюють, що не мають на землі постійного місця. Ми є тут, як на засланні, і нам потрібно жити так, щоб пам'ятати: ми є парафіяни. Добре, коли належимо справді до парафії Христової, як вигнанці на землі, і живемо так, якби нічого не мали, так користаємо земне майно, якби воно було не наше, викроситовуємо і усвідомлюємо, що одного дня все залишимо. Цей час Великого посту має нам допомогти зрозуміти, що тут, на землі, ми є тимчасово, незалежно від того, скільки нам років.
Наприкінці владика Мілан висловив радість, що на землі маємо місце, Дім Божий, де ми збираємося, де слухаємо Слово Боже, де приймаємо науку Церкви і де через Святі Тайни укріпляємося у земному нашому мандруванні до Царства Небесного.
Після Літургії Преосвященний владика нагородив Архієрейською грамотою за ревну працю на парафії п. Мирона Газуду та побажав усім присутнім кріпості і зростання у вірі й любові.