На щастя, ніхто з них не загинув, але наші воїни-інтернаціоналісти кожної миті дивилися смерті у вічі, щоденно самовіддано виконували свій священний обов'язок. У багатьох із них уже є онуки, але вони завжди пам'ятатимуть бойових побратимів, довго-довго сумуватимуть за всіма, хто поліг смертю хоробрих у кишлаках чи в горах Кандагара або на перевалі Саланг. Про тогочасну службу в гарячій точці часто згадує голова міськрайонної спілки ветеранів війни в Афганістані Леонід Климов. Три роки провів на тій жорстокій війні, де щоденно заглядав у очі смерті. За бої на афганській землі отримав високі урядові нагороди. Часто зустрічається з молоддю, проявляє активність у патріотичному вихованні юнаків і дівчат.
У минуле відходять трагічні події в Афганістані, але рани, завдані війною, не забуваються. Той прохолодний грудневий день 1979-го року назавжди запам'ятається тисячам і тисячам солдатів, сержантів, прапорщиків, офіцерів, які вступили у двобій із жорстоким ворогом. Вони чесно воювали на неправедній, неоголошеній війні далекої країни цього східного континенту. Вони опинилися на війні, де пізнали всі страхіття військових буднів, де змішалося все воєдино – і фронт, і тил, і бойові подвиги зі скупими чоловічими сльозами, горе і біль втрат, міцна військова дружба та братство. Хто вижив, той вважав себе щасливим. А поранені фізично та душевно ще й дотепер не звикнуть до мирного життя. І таких, на жаль, більшість! Але приємно, що завжди пам'ятають бойових побратимів, тих, кого додому привезли в домовинах.
І невипадково саме 29 грудня у парку Бойової Слави, що на площі Героїв у центрі міста, зібралося його багато мешканців, найперше колишніх афганців, ветеранів локальних війн, щоби разом із берегівською владою в урочистій атмосфері відкрити пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам. Автор монумента, який символізує солдата війни в Афганістані, – скульптор-аматор, який теж, до речі, пройшов через афганське пекло, Степан Гергель із Чоми. Міський голова Іштван Гайдош на відкритті цього пам'ятника, зокрема, наголосив: „ Афганська війна залишилася для тисяч родин знаком біди та горя, тому згадуємо тих, хто загинув, виконуючи свій військовий обов'язок, із сумом та скорботою. Наша щира вдячність ветеранам бойових дій, які й сьогодні продовжують робити все для розбудови нашої країни, рідного міста в тому числі. Нехай цей обеліск стане символом пам'яті про героїв-афганців, нагадуватиме нам і майбутнім поколінням, що необхідно берегти мир, аби ніколи не було війни". Мав слово і заступник голови РДА Степан Медвідь, а також відповідальні працівники афганських організацій з Ужгорода. Відтак пам'ятник освятив православний священик о. Василій, а реформатський, о. Роберт, прочитав поминальну молитву. На завершення хвилюючої церемонії пролунав військовий салют.
До речі, пам'ятник встановлено за підтримки міської ради та райдержадміністрації, активного „афганця", керівника міськвідділу МНС Адама Понго, депутатів обласної та міської рад, членів виконкому Чоби Пейтера, Олександра Лабойка, Івана Войтовича, Миколи Якимця, Олександра Секереша та інших.
Тут завжди будуть квіти та палатимуть свічки, проводитимуться поминальні заходи, згадуватимуть тих, хто не повернувся до рідних домівок, віддавши життя при виконанні інтернаціонального обов'язку як в Афганістані, так і в інших гарячих точках планети.
Валерій Разгулов, "Берегово"