В закритому товаристві (АТЗТ), згідно статуту, продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продажу своєї частки. Для порівняння подаємо приклад: якщо один із співвласників будинку продає свою частку — то погоджує свій намір з усіма співвласниками, повідомляє їм умови продажу тощо.
Одначе, в прийнятому іменем України рішенні виконуючим обов’язки заступника голови суду суддею О.В.Ціцаком вказується, що позивач “Андезит” стверджує щодо порушення його переважного права купівлі акцій. рава Суддя так і не зрозумів, що порушені права саме акціонерів — власників АТЗТ “Андезит”, — а не самого товариства. (Якщо співвласник будинку таємно продає свою частку, то він же не порушує “права будинку”?).
Цікавим твердженням у рішенні суду є твердження про те, що начебто позивач стверджував, що тільки в разі відмови в купівлі АТЗТ акцій у продавця, останній мав би продати їх ЗАТ “Будавтодор”. Хоча в позовній заяві чітко вказано, що акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій товариства, а Цивільним Кодексом України передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та умови, на яких він її продає.
Найдобірнішою “перлиною” рішення суду є твердження, що акціонер відповідно до Закону не є… власником частки у статутному фонді, тому при відчуженні акцій не відбувається перехід права власності на частку в статутному фонді.
Крім того, в позовній заяві позивача було вказано, що відповідачем І.І.Ільницьким було визнано, що фактично пакет акцій викупив у нього відповідач В.Ф.Курах за три тисячі доларів США, а в договорі купівлі-продажу зазначена ціна продажу пакету акцій — дев’ятнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 16 копійок. Тільки повний невіглас не побачить у цьому факті фінансових махінацій і не повідомить про нього відповідні органи. А, може, це й навмисне приховування факту?
В своїй апеляційній скарзі, посилаючись на Закони України, представник позивача голова юридичного центру Львівської асоціації клубів ЮНЕСКО Євген Олександрович Попов детально вказав на всі казуси рішення і довів неправочинність таємного скуповування промислових об’єктів, незважаючи на права інших акціонерів, які охороняються законом.
Які ж причини такої ситуації?
Можливо, суддя злякався, чи не спіткає його доля слідчого прокуратури, котрий був звільнений владою за арешт пана Кураха у справі про незаконне вивезення корисних копалин за кордон? Може, має місце тиск на суддю з боку родичів В.Ф.Кураха, котрі працюють на посадах держслужбовців в установах, що належать до судової системи?
Позивачем не проводилося слідство, і тому він не має підстав для звинувачень, але уявіть себе на місці люблячої доньки пана Кураха. Чи не домовилися б ви з суддею на її місці, скориставшись службовим становищем?
Може, також мати місце звичайна посадова халатність, яка підтверджується тим, що суд відмовив у позові до Кураха Василя… ВАСИЛЬОВИЧА, хоча відповідачем був ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ. Або тим, що, процитуємо дослівно: “Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського господарського суду Закарпатської області”.
Хто би допоміг знайти такий суд у нашому краї?! Агов?!
І що можна вимагати від інших суддів, коли в.о. заступника голови суду допускає в рішенні стільки маразмів?
Отже, як бачите, суд не зрозумів різниці між власністю товариства на передане засновниками в його користування майно і власністю засновників на саме товариство.
Точка зору позивача може й не бути істиною в останній інстанції. Своє слово, безумовно, скаже Господарський апеляційний суд Львівської області, де він насправді існує, і тоді, мабуть, керівництво судових установ матиме підстави для проведення власних судових розстежень. Із цього приводу ми будемо раді опублікувати результати їхньої роботи в цьому напрямку. Це стосується начальника управління Державної судової адміністрації, голови апеляційного суду, голови Ужгородського міськрайонного суду.
Василь ТАНАСІЙЧУК, "ГЛАС НАРОДА"—"Репортер"
05 квітня 2007р.
Теги: