Ще рік тому вони не вміли ані читати, ані писати. А нині ці діти живуть майже повноцінним життям. У всіх 25 вихованців інтернату "Парасолька" найскладніші форми дитячого церебрального паралічу. Через хворобу від них відмовилися батьки. До 22-х років Петя не розмовляв узагалі. Нині сам розказує, що найбільше любить прибирати та їсти.
Двадцятирічна Лариса від народження не ходить – та її малюнки повні руху і життя. Сама вже виготовила з десяток листівок, а в майбутньому мріє стати співачкою.
Юра хоче стати музикантом. На слух уже підібрав кілька мелодій на акордеоні.
Медицина на давала цим дітям практично жодних шансів. Їх ровесники після вісімнадцяти років переходять до спецінтернатів у психіатричних диспансерах. Там у кімнатах по 10-20 людей проводять решту життя, так і не отримавши шанс стати частиною суспільства.
Леся Левко, координатор проекту: "Ми стараємося дати їм можливість до соціалізації. Вони мають змогу час від часу виходити в місто, звикати до людей, а інші люди зможуть звикати до того, що в нашому суспільстві є і такі люди".
Дати парасольку, яка б захистила та допомогла рости і розвиватися – саме цього прагнуть керівники інтернату. Тут є й майстерні, де вихованці виготовляють гіпсові фігури, і своє господарство – поки лише кури, кози та кролики. Молоді люди вчаться годувати їх та доглядати за тваринами.
Оксана Лукач, завідувач відділення "Парасолька" філії Вільшанського будинку-інтернату: "Ці діти, основна їх частина, не вміли читати – читали двоє чоловік тільки, але всі вони вміли керувати мобільним телефоном, і через це я зрозуміла, що потенціал не використаний – тобто вони можуть досягти більшого".
Саме точна робота руками допомагає розвивати мислення.
Оксана Лукач: "Інколи ми можемо не вірити, що це можливо, але вони нам доводять зворотнє, що є надія. Бачиш , як вони змінюються, стають добрішими, як вони хочуть того материнського тепла, тої любові".
Поки грошей у держави для створення іншим хворим на ДЦП таких же умов немає. Інтернат утримують європейські інвестори. Але тут сподіваються: якщо люди побачать, що навіть і в таких дітей є майбутнє, подібні будинки почнуть з'являтися і в інших містах.
Олексій Пшемиський, "Факти", ICTV