Село Шенборн на Мукачівщині (колишнє Нове Село) привабило не лише своєю мальовничістю, гарними людьми, населення тут, здебільшого, це – німці різних поколінь, а й працьовитістю, дружбою, пісенністю та багатьма духовними рисами. І сподобалося, що селу дали назву Шенборн.
Це село "втоплене" у садах та квітах, газифіковане, енергозабезпечене, куди не глянь – ошатні домівки, телефонізоване, теле- й радіозабезпеченість, є простір для освіти й культури, розвитку талантів...
Приїхали гості з Німеччини – і їх зустрічали всі сельчани, незалежно від національності, квітами й по-закарпатському – гостинними столами, як і всіх, хто приїжджає до нас.
Гості були вражені такою щирістю. Багато хто обіцяв ще і ще раз приїхати, привезти дітей і внуків, аби переконалися в тому, що на Україні, надто – в цьому краї, людська любов, незалежно від того, хто і якої національності, хто і якого віросповідування, – добрі, щиросердні. Особливо сподобався Шенборн Анні-Ліз Шірек з Мюнхена. Обсипана поцілунками й квітами, вона розчулено сказала: "Я буду приїжджати до Вас часто. I не лише в гості".
І приїжджає. І справді, не лише в гості. Щоразу допомагає літнім, одиноким, малозабезпеченим і матеріально, і духовно, сприяє у благоустрої села, зокрема розбито клумби, споруджено два фонтани, посаджено сто видів декоративних кущів та дерев, квіти, екзотичні рослини. Все це – за її власні кошти!
Віктор Легеза, сільський голова Шенборна