Гудаки... це музична плутанка, яку не може відтворити ані Барток, ані будь-які музичні творіння консерваторії. Поєднання високого, трагічного і жартівливого співу Каті, зачаровуючих мелодій з уст юної Олі, звуків від гри Васі, Віталіка, Юри і Володі, танців і співу усіх разом – це все пропонують Гудаки, але це все не можна помістити на жодній нотній партитурі.
Слухаючи музику “Гудаків”, ми переносимося в українські Карпати, переживаємо всі біди і радощі невеличкого закарпатського села. Багатовікові балади розповідають нам життєві історії про кохання та зраду, дружбу та війну, доносять до нас хороші звичаї та тягар традицій.
На Закарпатті століттями живуть поруч – українці, угорці, румуни, роми та євреї, тому й музичні кордони не є чітко вираженими. Для чого ж тоді шукати етнічну чистоту в регіоні, який за останні 100 років міняв свою державну приналежність більш як 6 разів.
Сільські музики з Нижнього Селища (Закарпаття, Україна), грають разом з 2001 року. Виступають у Києві, Львові, Івано-Франківську, інших містах України, гастролюють по всій Європі (Австрія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Голандія, Словаччина, Польща). У 2003 році випустили свій перший CD "Гудаки", у 2005 – другий "Музика із Гандала", зараз готуємо наступний...
Репертуар складають давні пісні й танці із навколишніх сіл, які передаються з покоління в покоління без жодної партитури. Ми їх граємо у традиційному стилі, без аранжування, електричних інструментів та спецефектів.
Юрій Лівак 2010-05-24 / 18:38:00
Ну, які ж вони маловідомі? Просто відомі у вузьких колах шанувальників справжньої музики. А те, що їх не крутять по ТБ і радіо, так це лише плюс "Гудакам", зважаючи, яка там музика котується.
Читачка 2010-05-24 / 17:29:00
ну, може, кому й "маловідомі", а нас, закарпатців, вони вже давно підкорили)