Історично так склалося, що колочавським чоловікам доводилося воювати на різних війнах і за різну владу впродовж усього ХХ століття. Чимало із них у 60-80 роках виконували свій інтернаціональний обов’язок далеко за межами держави. В Афганістані воювали 23 колочавці, в Чехословаччині — 8, у Нагорному Карабасі — 3, у Югославії — 2, в Угорщині — 1, Сірії — 3, Іраку — 1, Польщі — 1, на острові Даманському — 1. На щастя, всі вони повернулися додому живими.
На День села цього року всіх колочавських воїнів вшановано біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам. Пам’ятником став справжній військовий бронетранспортер, що тепер височіє на пагорбі у центрі села. Під ним розмістилася кімната-музей, присвячена учасникам бойових дій в інтернаціональних загонах.
На свято до Колочави з’їхалися десятки афганців з усієї області. Для них працювала військова польова кухня, де всім безплатно роздавали солдатську кашу та наливали символічних сто грамів.
Ще один бронетранспортер проїхався на День села вулицями Колочави. На ньому сиділи колочавські афганці, а приїжджі воїни-інтернаціоналісти марширували строєм під музику оркестру Мукачівського гарнізону.
У рамках програми свята на футбольному полі біля Колочавської ЗОШ №1 солдати 128-ї механізованої бригади Мукачівського гарнізону також продемонстрували показові виступи з вибухами, стрільбою, димовими завісами, захопленням “противника” тощо. А на святковій сцені весь вечір виступав всеукраїнський вокально-інструментальний ансамбль афганської пісні “Контингент” з м. Києва.
Своєрідною акцією-примирення у селі стало також відкриття 1 травня музею-бункеру місцевих повстанців, який розмістився у лісовому масиві Чертежик (біля музею-скансену “Старе село”). У ньому викарбувані прізвища тих колочавців, хто відчув на собі репресивно-каральні методи системи НКВС-КДБ за причетність до українського визвольного руху. Найвідоміший з них Михайло Штаєр, іменем якого й названо бункер.
Також у рамках свята 1 травня у Колочаві відкрили та освятили обеліск колочавським воїнам Першої світової війни. Кровопролитна війна 1914-1918 рр. у колочавські сім’ї принесла багато нещастя. Згідно з офіційними даними, за австро-угорського цісаря загинули 26 колочавців, а 35 повернулись додому інвалідами. Всі вони вшановані, а їхні імена викарбувані на пам’ятнику.
Окрім того, в рамках Дня села-2010 у Колочаві відкрили пам’ятну табличку колочавським січовикам на фасаді будинку-кафе “Четніцька станіца” та освятили на цвинтарі 8 хрестів загиблим односельчанам під час колочавської “революції” у листопаді 1918 року.
За словами організатора та ініціатора свята, уродженця села, народного депутата Станіслава Аржевітіна, в рамках проведення Дня села 2009 і 2010 років на території Колочави вшанувалися всі жертви трагічних подій XX сторіччя. “Це — учасників Першої світової війни 1914 – 1918 рр., колочавської “революції” 1918 р, угорських, чеських, словацьких, радянських військовослужбовців, які загинули в Колочаві, колочавських січовиків 1938 – 1939 рр., репресованих і знищених колочавців в таборах ГУЛАГу 1939 – 1942 рр., жертв Другої світової війни 1939 – 1945 рр., знищених односельчан-євреїв у фашистських таборах 1941 — 1945 рр., репресованих і розстріляних колочавців органами радянської держбезпеки у 1946-1957 рр., воїнів-інтернаціоналістів 1956 – 2009 рр.
Колочава продемонструвала приклад примирення для всієї України”, — підсумував відомий колочавець.
местный 2010-05-06 / 12:03:00
"Колочава продемонструвала приклад примирення для всієї України" - совершенно верно. аплодирую стоя.