Скорік (байкер із Донецька): “Ось хлібець - годувати коників. Нам завжди подобається в Ужгороді, в Ужгороді суперська гостинність, суперські друзі. Ми завжди з великою радістю приїжджаємо сюди”.
Полярнік (байкер з Ужгорода): “Я єдиний, хто їде на мотоциклі, всі інші - на конях. Тому я нічого не міняв: коней на переправі не міняють”.
Карети для байкерів організатори злету орендували у місцевих ромів. 13 екологічних транспортних засобів обійшлися у 130 гривень за одиницю.
Родіон (організатор злету, байкер із Ужгорода): “З ромами було все дуже просто: підійшли до їхнього шефа, домовилися, поговорили, поспілкувалися - і ось нам щороку видають вози”.
Руді (місцевий ром): “Ну, це вже як традиція увійшла, щороку їх возимо”.
Проїхалися байкери центральними вулицями міста. Ужгородці здивовано спостерігали, як 2 сотні любителів швидкої їзди із 8 країн світу гнали колоритні брички що є сили.
Каспер (байкер з Одеси): “Люди на вулиці просто аплодували. Це було весело, це було чудово. Це було …ну, зима. Токсикоз. Мототоксикоз - назвемо це так. Всім хочеться кататися. По барабану, на поїздах, на літаках і на конях. Ми були на конях. Ми були кращі сьогодні”.
Після поїздки на “приборкувачів” мотициклів чекали водні процедури. Заплив у басейні під час зимового зльоту організували вперше.
Олександр (організатор злету, байкер з Ужгорода): “Кожного разу треба щось нове придумати, щоб залучити людей. Ну, і вирішили зробити запливи в басейні клуб проти клубу. Влаштуємо перетягування канату і запливи на матрацах. І будемо потім нагородження робити”.
Свято швидкості вдалося на славу. Наступного разу байкери обіцяють вигадати нові розваги - аби потішити і себе, і оточуючих.