Нині найвисокогірніше в Україні село (на висоті 989 м над рівнем моря) навіть за фінансово-економічної кризи прискореними темпами набирає ознак сучасного гірського села, а діяльність сільської ради, спрямована на забезпечення сталого соціально-економічно го розвитку населеного пункту та покращення добробуту горян, є гідним прикладом для наслідування органами місцевого самоврядування як Міжгірщини, так і Срібної Землі в цілому.
В опорі на громаду, її депутатський актив, за нормальної співпраці з СПД села і району, владними структурами усіх рівнів, успішно втілюються в життя робочі намітки, задуми та ініціативи керівництва сільради, біля керма якої вже багато літ стоять Юрій Горват та Марія Красняник. Для них важливо, щоби пересічні туристи і збирачі дарів лісу та полонинських лук, відпочиваючі тут і мандрівний люд з першої миті свого перебування у цьому дивокраї мали чітку уяву про життя і побут бойків-верховинців.
За нинішньої кризи на втілення в життя планових наміток з подальшої розбудови населених пунктів, звісно, бюджетних коштів не вистачає. Тож не дивно, що за розв’язання низки соціально-господарських питань руку допомоги щоразу подають друзі в ділових колах та волонтери-благодійники.
Зокрема, дирекція НПП “Синевир” (дир. І.С.Дербак), очільники ТзОВ ЗТФ “Арніка” Пилип Шаповалов та Євген Гладчук, їх виконавчий директор Василь Попадинець, які опікуються в основному соціально-господарськими справами на території Синевирсько-Полянської сільської ради.
В минулому році, наприклад, вияв справжньої дружби показали волонтери-будівничі голландського благодійного фонду “Шошамаїм”, який має представництво у місті над Латорицею, начолі з Шандором Ковачем. Останній, до речі, є частим гостем верховинської глибинки. 15 волонтерів і 5 місцевих будівельників у короткий строк виконали ремонтно-будівельні роботи на об’єкті соціально-бюджетної сфери у Свободі на суму майже 100 тис. грн. Нині ця будівля стала гарною візиткою села, що розташоване неподалік перлини Карпат — Синевирського озера.
А нещодавно до когорти давніх друзів — природоохоронців НПП “Синевир”, донецьких ділових кіл та волонтерів із “Шошамаїма” — додались і благодійники голландського благодійного фонду “Армагельт”.
Тож не дивно, що і Горват, і Красняник зраділи, коли Шандор Ковач у черговий раз дав про себе знати, відправивши на Верховину місіонерів голландського благодійного фонду “Армагельт” з гуманітарною допомогою сиротам, напівсиротам і малозабезпеченим сім’ям Синевирської Поляни. Вона виявилась своєчасною для 13 родин високогірного села, бо ж нинішні ціни на всі продукти харчування теж сягнули захмарних висот. Тим паче, тут навіть картопля із квасолею не дозрівають… Отож на очах у Марини Руснак, Ольги Біклян, Михайла Ковача, Ганни Федь, Ольги Погарської, Юстини Біланин, Ксенії Микулін, Алли Крьоки, Віктора Ковача, Марії Ковач, Любові Тюх, Раїси Нанинець, Миколи Біланина того дня котились обличчям сльози не від лютого січневого холоду. Це були сльози вдячності і радості з нагоди отримання щедрих подарунків від волонтерів з “Армагельту”.
Керівники Синевирсько-Полянської сільради зробили все, щоби гуманітарка у вигляді великовагових продуктових наборів була вручена саме цим представникам незаможних горян. Позаяк М.Ф. Руснак — сирота, одинокі матері О.Ю. Біклян та О.М. Погарська виховують відповідно 2 та 3 маленьких дітей, М.М. Ковач ростить 8 дітей, а Г.М. Федь опікує 2 дітей-сиріт, А. П. Крока — мати 6 дітей, Р.І. Нанинець теж виховує 7 дітей і очікує ще й немовля, К.І. Микулін також ростить 5 дітей, Л.М. Тюх опікує 2 сестричок, Ю.В. Біланин — одинока жінка, 98 літ, М.В. Ковач має 85 років і теж одинока, у В.С. Ковача недавно померла мама, а у М.В. Біланина — дружина, залишивши йому 4 малолітніх дітей. Взагалі усі вищеназвані діти у цих родинах є дошкільного і шкільного віку. Тож хай щедрі подарунки благодійників-“армангельтівців” додадуть їм ще одну краплину надії на краще їх життєве майбуття.