Приводом зустрічі в Ужгородській греко-католицькій богословській академії імені Теодора Ромжі стали перекручення в одній із закарпатських газет. Аби показати реальне тутешнє життя-буття, вирішили, щоби журналісти все побачили на власні очі.
Ужгородська духовна семінарія належить до найдавніших в Україні. Торік їй виповнилося 230 років. Це найстаріший навчальний заклад в області. 160 років він знаходився у стінах ужгородського замку. Після приходу до влади комуністів-атеїстів, семінарію, ясна річ, закрили.
У 1992 році було закладено перший камінь на місці спорудження нового приміщення духовної академії при в’їзді у село Минай. Нині тут виріс модерний комплекс із навчальним, спальним корпусом та церквою. Споруджена на кошти меценатів, богословська академія стала однією із родзинок сучасного обличчя Ужгорода.
Нині тут вчаться 116 студентів і працюють 36 викладачів. Навчання триває 7 років. Плата символічна – 2 тисячі гривень на рік, в яку входить проживання і триразове харчування. Вік семінаристів – від 17 до 30 років.
Оскільки тут виховуються майбутні священики, то у навчальному закладі встановлені свої правила. Вихід у місто дозволений тільки у четвер і в неділю. Виїзд додому – лише раз на місяць. Студенти починають день із молитви. Після вечірньої молитви у семінарії розмовляти заборонено. Незабаром вступить у дію і заборона на користування у стінах академії мобільними телефонами. Керівництво пояснює таке рішення необхідністю більшої зосередженості семінаристів на духовних вправах. Зате всі мають можливість користуватися у вільний час Інтернетом.
Цікаво, що семінаристи забезпечують себе овочами, котрі вирощують у теплиці і навіть мають своє картопляне поле.
Оскільки кожна семінарія працює в першу чергу для потреб власної єпархії, то вчаться тут переважно закарпатці. Хоча є студенти із інших регіонів України. Студіюють тут і кілька громадян інших країн – Сербії, Росії та Молдови. Усіх їх прийняли до Ужгородської академії на прохання єпископів цих країн. Адже там існує проблема із здобуванням сану греко-католицького священика.
Владика Мілан наголосив, що вірники Мукачівської греко-католицької єпархії дякують Богу, що мають незалежну Україну, котра дала їм релігійну свободу. І моляться за свою державу на кожній літургії. Але, на жаль, досі теологічна освіта в Україні не прирівняна до державної. Тож виходить, що маги і віщуни у нас визнаються за окремий фах, а священики – ні.
Ректор о.Тарас Ловска наголосив, що без духовенства, віри в Бога, ми духовної кризи не здолаємо. Давно пора закінчити дискримінацію студентів теології, які вчаться 7 років, а їхню освіту держава не визнає. Це в той час, як теологічні факультети історично є основоположними в європейській освіті, а Україна традиційно вважається однією із найбільших християнських країн.
Із кожним роком кількість семінаристів в академії зменшується. Так, цього року із 25 бажаючих на перший курс вступили 14. Така тенденція зумовлена тим, що більшість парафій уже мають своїх панотців. Зате зростає якість знань випускників. Нині в академії викладають чимало молодих теологів, які закінчили студії в Європі. А кілька випускників академії поїхали виповнювати свій душпастирський обов’язок до США та Канади на прохання тамтешніх владик.
У цілому в журналістів залишилися приємні враження від відвідин Ужгородської Богословської академії імені Теодора Ромжі. Тут справді трудяться над тим, як виховати повноцінну особистість, котра могла би принести велику користь суспільству. Особливо у часи загальної духовної кризи.