Саме ця ситуація і стала підґрунтям для рішення, прийнятого начальником ГУМВС України в області генерал-майором міліції Павлом Кононенком, про підготовку до видання книги, яка б мала стати для теперішніх та майбутніх міліціонерів, а зрештою, і для всіх закарпатців, джерелом відомостей про одну з основних правоохоронних структур області.
Зрозуміло, що охорона громадського спокою в Закарпатті не розпочалась тільки тоді, коли було створено міліцію. Вона має свою багатовікову історію. Наприклад, відомий історик Петро Сова в своїй книзі "Прошлое Ужгорода" пише: "…Так въ семейной хронике Хорватъ Павловецкихъ описан случай, имевший место в месяце мае 1717 года, когда ужгородский "магистратъ" выданную ему старую воровку, некую Панду, приговорилъ к смерти…" та чисто в стилі того часу "…и тутъ же казнилъ усечением главы "в назидание другимъ"… ". Зараз би ужгородській мерії такі права…
Можна пригадати і дещо ближчий нам період, коли Підкарпатска Русь як автономне утворення входила до складу Чехословаччини. Громадський порядок тут забезпечували два батальйони, так званої, "Варти оборони держави". Перший – в зоні Ужгород-Великий Березний. До його складу входило 357 жандармів, 133 поліцейські, 374 співробітники фінансової варти та 328 солдатів військової підтримки. Другий – в зоні Хуст-Ясиня, що складався з 101 жандарма, 218 співробітників фінансової варти, 122 солдатів військової підтримки.
Справжньою головоломкою була система охорони громадського порядку в 1944-46 роках. Як мінімум, три структури – Містерство внутрішніх справ Закарпатської України, Народна міліція та Народні дружини – відповідали за його забезпечення. А Народні дружини ще й здійснювали охорону її кордонів – як на чехословацькому, угорському, румунському напрямах, так і на Карпатському хребті від загонів ОУН-УПА, які прагнули створити тут новий плацдарм для боротьби з радянською владою.
Більш-менш відома історія міліції з 1946 року. Але й тут величезна кількість фактів ще чекає на своє висвітлення. Для прикладу буквально в останні дні встановили, що не менше двох працівників закарпатської міліції були нагороджені Орденом Леніна – другою найвищою нагородою СРСР після Героя Радянського Союзу. Сучасній молоді цей факт мало про що говорить. Тому дозволю собі поглянути на це з чисто утилітарної точки зору. Згаданий орден виготовлявся з 30 грамів золота (!) та 3 грамів платини (!) Такий собі невеличкий депозит, який не знає інфляції, на лацкані кітеля.
Якщо заглиблюватися в історію закарпатської міліції, то стає очевидним той факт, що кожен рік з минулого приносить більше запитань, аніж відповідей.
Чому "вождь усіх народів" Йосип Сталін, під керівництвом котрого перебувало ледь не пів земної кулі, особисто змушений був втручатися в діяльність кількох сотень народних дружинників Закарпатської України? Справжня сенсація.
Як майже вся міліція величезного Радянського Союзу працювала, аби викрити та затримати злочинця, що вчинив на Закарпатті перший на території краю терористичний акт? Причому, з усіма атрибутами сучасних терактів: конспірацію, виготовлення мін-пасток, хитромудрим способом їх доставлення на об’єкт.
Який зв'язок могла мати закарпатська міліція з Катинською трагедією (коли органи НКВС-НКДБ знищили 19 тисяч польських офіцерів) у 1939 році, якщо її перші загони почали створюватись тільки в 1944 році?
Звичайно, творчий колектив, який працює над виданням книги, докладає максимум зусиль, аби якнайповніше висвітлити історію міліції Закарпаття. Але вже зараз цілком зрозуміло, що без допомоги широкого загалу це зробити не вдасться.
Користуючись нагодою, ми звертаємось до всіх закарпатців і в першу чергу колишніх працівників органів внутрішніх справ, працівників Народної міліції і Народних дружин Закарпатської України та членів їхніх сімей з проханням допомогти в зборі історичних матеріалів: розповідей безпосередніх учасників тих чи інших подій, спогадів родичів, фотографій (в тому числі і сімейних), документів, посвідчень, довідок тощо.
Власне кажучи, будь-який матеріал з історії створення та роботи міліції буде прийнятий нами з вдячністю. Якщо це буде оригінал, після вивчення ми обіцяємо повернути його власнику.
Матеріали можна направляти поштою чи приносити особисто за адресою: Ужгород, вул. Ракоці, 13, Головне управління МВС України в Закарпатській області, управління з кадрового забезпечення.
Якщо такі матеріали є в електронному вигляді, а також ваші побажання чи зауваження, можна направляти безпосередньо на мою електронну адресу:
vbonkalo@gmail.com