Ярослав Думин, мер Рахова: "Природа нам дала все для розвитку туризму, потрібні лише хороші дороги і освітлення"

Про проблеми міста та перспективи його розвитку ми вирішили поговорити з міським головою Рахова Ярославом Думиним.

- Ярослав Васильович, рахівці часто називають своє місто унікальним. В чому полягає ця унікальність?

- Рахів - найвисокогірніше місто - районний центр в Україні. Рівнинної місцевості тут практично немає, хіба що футбольне поле стадіону (сміється) і дорога, що серпантином в’ється понад гірською річкою. В Рахові найбільший в Україні перепад висот між міськими вулицями, - між найнижчою (430 м.) і найбільш високою (1000 м.).

Місто Рахів має важливе транзитне значення, - саме через нього проїздять ті хто долає Яблуницький перевал (931 м над рівнем моря) у напрямку Західної Європи. Відповідно, Рахів має пряме автомобільне та залізничне сполучення зі Львовом, Івано-Франківськом, Коломиєю, Чернівцями і Ужгородом.

- Яку суму становить бюджет Рахова і що є основною бюджетоутворюючою складовою?

- Передусім хочу Вам нагадати, що у місті Рахів проживає близько 17 тис. чоловік, 80% - українці та біля 10% угорці. Загальна площа міста становить всього-на-всього 524 га. Стосовно бюджету міста, то він складає близько 5 млн. грн. і це при тому, що у нас нема промислових підприємств. Були колись за радянських часів "Картонна фабрика", "Меблева фабрика", "Лісокомбінат", "Маслозавод", Завод "Конденсатор" і ін., але то все було… Нині залишився "на плаву" лише Рахівський держлісгосп.

- Почну з того, з чим стикається подорожуючий - у Рахові фактично немає об’їзної дороги. На центральній вулиці міста односторонній рух. Вона не пристосована до проїзду вантажівок і великих автобусів, і тому на весні рясніє чисельними вибоїнами…

- У нас йде до завершення формування генерального плану міста. Я знаю, Ви говорите про дорогу довжиною 1,3 км, яка на даний час вважається нашою міською комунальною. Ми кожен рік за свої кошти робимо її ямковий ремонт. Кошти беремо з транспортного податку, який в рік становить 200-230 тис. грн., а капітальний її ремонт нам не під силу. Тому ми цю дорогу, починаючи з 2007 року, (крім тротуарів, освітлення і мереж), намагаємося передати на баланс закарпатському "Облавтодору", та нажаль все застрягло на рівні Кабінету Міністрів. На даний момент область виділила 660 тис., на рахівські міські комунальні дороги, з них 460 тис. грн. піде на цю вулицю. Але проблема ще і в тому, що половина дороги не має каналізації. Стосовно заїзду на цю дорогу з боку міста Яремче, то в "Облавтодорі" є проектна документація розширення дороги, але для цього потрібно викупити і знести один крайній будинок. На даний час ми про це ведемо перемовини з власником будинку. А взагалі, згідно генерального плану міста у нас є кращий варіант об’їзної дороги, але для цього потрібне будівництво двох мостів через річку Тиса…

- Ми вже писали про проблеми залізничного сполучення і залізничну станцію Рахів?  Що робить міська влада, щоб залізниця, що проходить через Рахів функціонувала на повну потужність?

- Хочу Вам повідомити, що раніше, до 1939 року, були потяги "Рахів – Будапешт", "Ясіня – Сегед", тобто до Угорщини. У нас в горах рубали ліс і біля тижня сплавляли по річці Тиса в угорський Сегед на лісокомбінат, а по дорозі у селі Солотвино ще завантажувалися сіллю. А потім лісоруби поверталися додому потягом. До 2001 року до паводків був пасажирський потяг Рахів-Сигіт Мармарошський (Румунія)…

У 2008 році ми спільно з директором біосферного заповідника Ф.Д.Гамором написали листа Прем’єр-Міністру України Ю.Тимошенко в якому пропонували підготувати проект постанови Кабінету Міністрів "Рахів - місто в центрі Європи". В ньому ми висловили свої пропозиції щодо реконструкції міста Рахова, його освітлення, транспортних шляхів, що ведуть до нього. Звичайно ж у цьому листі ми піднімали питання залізничного сполучення. Після розгляду даного питання міністерство фінансів і міністерство будівництва і регіонального розвитку винесли вердикт: вважати прийняття даної постанови недоцільним.

А поміркуйте самі, є потяг "Львів – Рахів" через Івано-Франківськ, і є потяг "Львів-Солотвино" через Ужгород. А ще є залізничне полотно до сусіднього з Солотвино села Великого Бичкова. З іншого боку є залізниця від Рахова до сусіднього Ділового. Від Ділового до Великого Бичкова 15 км, чому б не побудувати цей шматок залізниці і не замкнути кільце?

Тепер про рахівський залізничний вокзал. В середині 2006 року я, як міський голова, поїхав до Львова і звернувся до керівництва Львівської залізниці з проханням зробити ремонт вокзалу. У 2007 році знову приїхав до Львова і мені тоді відповіли, що роблять документацію на повну реконструкцію станції Рахів. У 2008 році залізничники розпочали реконструкцію станції. З свого боку ми зобов’язалися вкласти в ремонт привокзальної території 0,5 млн. грн. На даний час ми зробили заміну водо і каналізаційної мережі, змінюємо зовнішній вигляд магазинів і торгових павільйонів. Тісно співробітничаємо з сусіднім автовокзалом. Дорогу, яка веде до нього вже вирівняли і защебенювали. Плюс там мало бути освітлення, асфальтована дорога і тротуарчики. Все спільно з залізничниками мало бути завершено до кінця 2009 року. Але не можемо робити завершальні роботи поки не готовий залізничний вокзал.

- Не вистачає коштів у зв’язку кризою?

- Ні, керівництво Львівської залізниці на початку року сказало мені, що не зважаючи на скорочення фінансування по капітальних вкладеннях на 46%, станція Рахів включена в кошторис на 2009 рік з виділенням 3 млн. грн. Але ми маємо одну велику спільну проблему. А суть в тому, що на цьому вокзалі до 2010 року орендує деякі приміщення підприємець Шутак. І от він нам повністю заблокував всі подальші роботи, ми не можемо з ним впоратися. Він виставляє такі умови, які ні для керівництва Львівської залізниці, ні для мерії Рахова є не прийнятними.

- Коли їдеш вздовж Тиси впадає в вічі, що люди все сміття скидають в річку. У вас що немає сміттєзвалища?

- Справа значно складніша і багатогранніша. Приведу приклад. У нас є водозабір. Цього року я організував комунальників, ми пішли і почистили береги річки в цьому районі. Та випали дощі, піднявся рівень річки і нам нанесло з сіл розміщених зверху по течії нового сміття і по вигляду все залишилося так як було. Тому, я вважаю, що це проблема не самого Рахова, а проблема області в цілому. Я скажу більше, наше рахівське сміттєзвалище переповнене. Воно розташоване в межах міста, на березі річки Тиса на відстані до 50 м від її русла, а мало б бути на відстані принаймні 500 м. У 1996 році офіційно під сміттєзвалище виділи земельну ділянку 36 сотих, а у 2003 році 47 сотих, а у 2004 року виданий "Паспорт на сміттєзвалище". І ми возимо туди сміття по нинішній день. Добре, що паводки туди ще ні разу не доходили. Нині нам забороняють туди вивозити сміття, але і не кажуть куди можна везти. Я особисто і міська рада неодноразово зверталися в райдержадміністрацію з клопотанням про виділення нам земельної ділянки під смітєзвалище за межами міста.

- Цілюще повітря, гори вкриті лісами, гірські потоки, відсутність промислових підприємств, які забруднюють життєве середовище та це ж рай для туристів…

- Місто Рахів – це фактично центр Європи, тут і гора Говерла дві третини якої знаходяться на рахівській стороні, тут і п’ять гір двотисячників, а ще Карпатський біосферний заповідник. Природа нам дала все для розвитку туризму і відпочинкових закладів, нам потрібні лише хороші дороги і освітлення.

Рахівщина – батьківщина опришківського руху, найвідомішим представником якого є Олекса Довбуш. (Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту у 16 – першій половині 19 століття). Як стверджують дослідники коріння родини Довбуша, який народився на Івано-Франківщині, сягало Закарпаття. На думку найавторитетнішого дослідника опришківства професора В.Грабовецького, Довбуш багато часу проводив у Ясінях і Рахові. Загін Довбуша з’являвся у найнесподіваніших місцях на кордоніі нинішніх Івано-Франківщини, Буковини і Закарпаття.

Нині широкому загалові невідомо, що поруч із УНР та ЗУНР з листопада1918 по червень1919 року на Рахівщині і значній частині Мармарощини (нинішня Румунія) існувала Гуцульська республіка з центром у селіЯсіня. Держава мала символи - синьо-жовтий прапор та герб-тризуб. 21 січня 1919 року делегація Гуцульської республіки взяла участь у роботі Всекарпатського Конгресу (Собору Русинів). Представники конгресу Степан Клочурак і Дмитро Климпуш передали уряду ЗУНР у Станіславі (Івано-Франківську) рішення населення краю про приєднання до України закарпатських земель. Однак, наприкінці січня 1919 року на територію Гуцульської республіки напали регулярні румунські війська. В інших місцевостях була відновлена угорська влада. В селі Ясіня і навколишніх селах українські органи влади існували до червня 1919 року.

У нас працює Рахівське районне відділення Всеукраїнського Товариства "Гуцульщина" під керівництвом І.І.Беркели. У 2008 році ми в Рахові спільно з цим товариством встановили єдиний в Україні пам’ятник гуцулу з написом "Знаймо хто’ смо" (скульптор Ю.Гавюк м. Львів).

З метою збереження гуцульської говірки і автентичного народного гумору в с.Ясіня започатковано фестиваль гумору "Бербениці фіґлів". (Бербениця – діжка для зберігання молокопродуктів. Фіґлі – жарти).

В гуцульському регіоні регулярно проводиться Міжнародний Гуцульський фестиваль. Вже 2 рази його приймав Рахів. А 29-30 серпня 2009 року черговий XVIIІ Міжнародний Гуцульський фестиваль відбудеться в місті Вижниця Чернівецької області.

Щороку у першу неділю червня у Рахові проводимо свято "День міста" в рамках якого проходять фестиваль "Духової музики" та фестиваль "Національних культур в центрі Європи". Також регулярно проходить фестиваль "Європа–центр" та "Свято проводів на полонину". Взагалі у нас кожне село має своє свято з такими колоритними назвами: "Берлибашський банош", "Гуцульська ріпа", "Гуцульський ліжник", "Гуцульська вишиванка".

13 вересня 2009 року в Рахові пройде свято "Гуцульська бринзя". (Бринзя - овечий сир). Ласкаво просимо на свято!

ДОВІДКА:

Думин Ярослав Васильович. Народився 8 червня 1970 року в місті Рахів. Освіта: музичне училище в м.Ужгород, Інститут культури в м.Рівне, Академія народного господарства м.Тернопіль, спеціальність фінанси і кредит. До обрання у 2006 році міським головою займався підприємницькою діяльністю.

Теги: Рахів, криза, проблеми, Тиса, сміття, життя, міський голова, Ярослав Думин

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати