ПИТАННЯ ВИЖИВАННЯ
Однак є ще й люди, для кого відсутність/наявність снігу є без перебільшення питанням виживання. Мова про селян гірських районів Закарпаття. Ні для кого не секрет, що для багатьох з них зимовий сезон – це можливість підзаробити грошенят, за які горяни мають можливість прожити до наступного року. Отож вони песимістичні прогнози синоптиків (сніг буде не раніше середини січня, це буде найтепліша зима за останні 150 років тощо) сприймають особливо важко. Тому й з’являються повідомлення, що люди в Карпатах моляться в церквах за прихід снігу. Чи насправді це так, ми вирішили дізнатися, поїхавши у відомі міжгірські курортні села Подобовець та Пилипець.
Ці два села – як сіамські близнята. Обидва знаходяться біля підніжжя хребта Боржава, мають одну сільраду на двох і обидва виживають завдяки туристам. У Пилипці на горі Гимба та у Подобовці на вершині Жид стоять гірськолижні підйомники – основне джерело статків селян. Заради них до сіл з’їжджаються лижники та сновбордисти з усіх куточків України, З Росії тощо, котрим треба десь жити, чимось харчуватися, якось розважатися вечорами, на чомусь доїжджати до підйомників. Відповідно на цих потребах заробляють власники будинків, господарі колиб, баз, саун, «таксисти» з кінними саньми.
«Десь до кінця 90-х років у селі взагалі не було, що робити», – розповідає жителька Подобовця пані Марія, котра вже чимало років приймає туристів у своїй оселі, – заробити можна було лише поїхавши на заробітки за кордон. Тому ми з чоловіком вирішили взагалі залишити село та виїхати жити у Мукачево чи Ужгород». Однак наприкінці минулого століття розпочався гірськолижний бум. «Ми побачили, що в один рік приїхало більше туристів, з кожним роком їхня кількість лише збільшувалася, з часом уже не могли приймати в себе усіх бажаючих. Потреба у зміні місця проживання відпала».
З того часу пані Марія з чоловіком Володимиром зайнялися цим бізнесом: зробили у хаті дві душові, туалет, з часом збудували на подвір’ї ще один будиночок котеджного типу. Однак попит все рівно переважав пропозицію. І така картина в селі не унікальна. Чи не на кожному подвір’ї можна побачити новобудови і не важко здогадатися, що призначені вони не для власних потреб. Так само підніжжя вершин «обростають» новими базами, готелями, ресторанами. Словом, розвиваються Пилипець із Подобовцем на славу, стаючи з кожним роком все більше…
АЖ ТУТ НЕ ПРИЙШЛА ЗИМА…
Хоча день, у який я з’явився у Подобовці видався оптимістичним, напередодні вночі нарешті трохи засніжило і вершини гір припорошило снігом, що додало людям впевненості у завтрашньому дні. Незважаючи на невтішні коментарі, підготовка до сезону в селі кипить. Звідусіль чути звуки молотків, зварок, пилорам. Шлях до підйомника не надто приємний – грязюка, сірість – набагато звичніше було б, як раніше, проходити цю дорогу по чистому білому снігові, паралельно задивляючись на гарні засніжені гори. Теж саме можна сказати і про підйомник, який виглядає якось сиротливо на неприглядному й непривітному схилі.
За недоброю іронією долі, в попередні роки тут спостерігався деякий застій. Підприємці збудували кілька баз, поставили підйомник і на цьому зупинилися, не вкладаючи особливих грошей у розвиток, а просто знімаючи прибутки. У що це вилилося, пам’ятають всі, хто відпочивав у Пилипці-Подобовці у попередні роки – зокрема черги на підйомники у новорічно-різдв’яний період розтягувалися на десятки метрів, аби піднятися на вершину, доводилося чекати мінімум по півгодини. Цьогоріч ситуація змінилася. Підйомник у Подобовці викупили бізнесмени (кажуть, київські) і негайно взялися за розвиток курорту – поставили неподалік ще один підйомник, котрий суттєво розвантажить старий, а також збудували новий витяг для початківців – раніше «чайникам» доводилося мучитися з «допотопним» гачковим підйомником, відтепер вони матимуть сучасний бугельний. Теж саме стосується і гори Гимби, де також побільшало витягів. І саме тепер, коли туристи мали б зі ще більшим натхненням ринутися на міжгірщину, нам загрожують природні аномалії.
"ТА ЩО ТАМ ВАШІ СИНОПТИКИ ЗНАЮТЬ?"
«Чи можна зняти у вас номер на Новий рік?» – цікавлюся в чоловіка, котрий порпається біля однієї з баз. «Ні, всі номери заброньовані до 10-го числа, – відповідають мені, – Поцікавтеся у людей в селі, може щось знайдете, хоча не факт, бо вже пізно». Справді, саме на цей період, відбою від клієнтів не буде, незважаючи на те, якою буде погода. Пояснюється це просто – на свята багато людей їдуть в Карпати не стільки заради катання, скільки – щоб просто відгуляти в горах, бо це нині модно. Однак, якщо підйомники не запрацюють по завершенню цього періоду, це загрожує пустими номерами турбаз, а, відповідно, страшними збитками їхнім власникам. «Невже не відмовляються люди приїжджати, зважаючи на прогнози синоптиків?» – продовжую допитуватися. – « Ні, поки що ніхто не відмовився. Та що там ваші синоптики знають? Я тобі кажу, що до 20-го грудня снігу буде достатньо!» – не знаю, кого більше переконує співрозмовник – мене чи себе.
«То що, правду кажуть, що ви тут на сніг уже молитеся?» – цікавлюся я у пані Марії. – «Та ні, – сміється вона, – То хтось чутку пустив, а всі підхопили. Хоча я нещодавно казала нашому священникові, що не завадило б службу провести, снігу в Бога попросити. Він спочатку сказав, що негоже таке просити. А потім задумався, бо будуть гроші в людей, будуть і в церкві». Однак насправді за її веселістю ховається тривога за сезон. Цьогоріч вони добудували свій котедж, провели в хаті парове опалення, вклали у модернізацію абсолютно всі збереження, тому пані Марія дуже боїться, що інвестиції не повернуться. А тоді за що жити? Хіба що доведеться знову, як у важкі часи, брати тайстру і подаватися на заробітки до Росії. «Але зима обов’язково має бути! Такого не бувало, щоб вона не приходила. Це у вас, в Ужгороді її може не бути. А у нас, в горах ні. Не прийде у січні, то буде в квітні», – підсумовує зі стриманим оптимізмом моя співрозмовниця. Але сніг горянам потрібен таки саме взимку, насамперед подобівчанам та пилипчанам. Так склалося, що їдуть до них насамперед незакарпатці, котрі беруть відпустки на тиждень-два. Далеко не факт, що вони приїдуть у квітні…
ЗИМА ТАКИ ПЕРЕМОЖЕ?
Схожа ситуація і в іншій частині Закарпатської Верховини – на Березнянщині, але ще, так би мовити, з обтяжливими обставинами. Мешканці села Вишка, яке розташоване біля підніжжя гори Красія та власники турбаз і колиб на самій вершині так само переживають через відсутність снігу. «На Новий рік людей тут багато навіть за відсутності снігу – це я можу гарантувати. – Ділиться прогнозами власниця одного з красійських закладів. – Людям просто цікаво відзначити свято на горі. Але я не вірю, що випаде достатньо для катання снігу, потрібен як мінімум один метр, аби прикрити всі ями». Справа в тому, що нині на Красії розгорнулося велике будівництво ще однієї крісельної дороги, вантажівки, що довозять на гору будматеріали, наробили на схилі такі ями, що засипати їх снігом буде непросто. Мало того, коли навіть сніг буде, все рівно не факт, що сезон відкриється. Нова кріселка проходить через старий бугельний витяг.
У підсумку, малоймовірно, що встигне запрацювати нова крісельна дорога, бо на неї навіть не всі опори ще встановлені, а старий підйомник так само не зможуть включити. Надія залишається лише на стару кріселку та ще один, маленький, витяг.
Зрозуміти тривогу горян легко. Доки не з’явилися цьогорічні прогнози синоптиків, навряд чи багато, хто задумовувався, якого клопоту це може їм принести. Однак, справді, коли розвалився СРСР, ці люди залишилися без засобів на існування, звісно, що їм пристосуватися до нового життя в глибинці, було набагато складніше, аніж жителям міст. Надію на те, що можна обійтися без пошуків «довгої гривні» за кордонам, залишаючи на роки свою сім’ю, дав розвиток гірськолижного відпочинку. І от тепер примхи природи погрожують відібрати й цей заробіток, знову залишивши наших земляків з гірських районів біля розбитого корита…
P.S. Вже коли чекав автобуса на Ужгород у Подобовці, по дорозі проїхала вантажівка, до верху наповнена бугелями, яка прямувала до Пилипецького підйомника. Незважаючи на всі прогнози, люди тут вірять, що зима переможе.
"Мукачево.net".
14 грудня 2006р.
Теги: