В Ужгороді дитячий майданчик породив абсурдну війну між сусідами

Знаючи цю фабулу, вирушаю дізнаватися про деталі на місце події. Мене зустрічає голова об’єднання “Проспект” і будинкового комітету на пр. Свободи, 38 Аранка Цуга, котра активно допомагає в облаштуванні майданчика. Сам “камінь спотикання” тут же, на виду: гойдалка, гірка, пісочниця, до половини закопані в землю колеса — акуратні, свіжопофарбовані та ще й розмальовані квіточками. Відчувається, що зроблено з душею.

— Усе це спільне для довколишніх будинків № № 30, 32, 34, 36, 38, 40, — пояснює Аранка Федорівна. — Раніше тут стояли і розверталися автомобілі, територія була геть порита їхніми колесами. У дощ — суцільне болото. Ми вирішили відродити зелену зону. Зібрали гроші, позабивали довкола кілочки, і хоч власники машин спершу обурювалися, зрештою кожен знайшов місце для паркування у дворі. Потім молоді мами захотіли зробити ігровий майданчик. Чому б ні, адже колись він саме тут і розташовувався. “Скинулися” по 20 гривень, привели до ладу те, що раніше стояло понівеченим, добудували нове — вийшло чудово. Дещо почав нам допомагати і ЖРЕР, роль котрого виконує КШЕП. Усі задоволені, окрім двох сімей у 34-му будинку. Та то б нічого, якби вони не були такими агресивними. Один із них, фізично сильний чоловік, котрий працює охоронцем, у понеділок мало не побив мене і ще одну жінку-активістку. Довелося викликати наряд міліції. Причому в їхній аргументації проти — ніякої логіки. Кажуть, не хочуть, щоб діти галасували під їхніми вікнами і заглядали в квартиру. Але ж майданчик за добрих 20 метрів, а живуть вони на 2-му поверсі, про яке заглядання йдеться? А діти у дворі і до того гралися: у футбол, карти. Хіба це краще? І дуже дивно, що підтримує охоронця його сусідка-вчителька, котра апріорі мала б якщо не любити малечу, то розуміти, що їй потрібно гратися і бувати на свіжому повітрі. Вона ж стверджує: діти їй досить у школі набридають.

Щоб з’ясувати думку мешканців усіх довколишніх багатоповерхівок щодо майданчика, активісти у вівторок зібрали загальні збори. На них прийшло 45 дорослих і 10-12 дітей, усі — за. Дві родини противників ідеї прилюдно висловити свою позицію не захотіли, на збори не з’явилися. Натомість 40 підписів на підтримку (по 1 від квартири) зібрали відразу. Мами-ініціатори додатково оббігали всіх інших жителів, розпитуючи бабусь, чи не заважатимуть їм дітлахи. Ні, відказували ті, ми ще й самі гроші здамо, адже до нас на літо теж онуки приїдуть.

“То, може, проблема вже вирішилася, раз практично всі вас підтримують?” — запитую молодих жінок, котрі зібралися на ігровому майданчику.

— Ні, нам передали, що війна не закінчена, — каже Ірен Тімкова, яка загітувала подруг відроджувати майданчик. — Сусід із 34-го будинку хоче, щоб наші чада йшли гратися на “рошенку” або перебиралися подалі від його квартири, углиб двору. Колись, до речі, він уже доклав зусиль, щоб перемістити туди старі атракціони. Але ж там поряд смітники, недобудована хімчистка, де ночують бомжі; неподалік — базар. Це непідходяще місце. Он сусідній двір — суцільна парковка і доріжки, протоптані до ринку, а ще — стихійний туалет під відкритим небом. Звідти малеча теж долучилася до нашого майданчика, бо їм гратися ніде.

— Діти мають бути на свіжому повітрі, і кращого місця для майданчика, ніж тут, де його зробили, нема, — підтримує Катерина Черниш із 38-го будинку. — Здорового глузду в доводах сусіда я не бачу. Так чи інакше, але дітлашня завжди гралася саме тут. Просто тепер усе набагато гарніше й цивілізованіше. От днями тут працівники ЖРЕРу хотіли ще лавичку поставити, так він як вибіг, став кричати — робітники й пішли собі. Он яма залишилася, ми там грибок, мабуть, поставимо.

— Ми від свого не відступимося, бо правда на нашому боці, — запевняє Беата Бондарчук, котрій доводиться вислуховувати чимало претензій від агресивного сусіда, бо вона живе в 34-му будинку якраз над ним. — І зробимо тут усе ще гарніше. “Агромікс” попросимо спиляти старі аварійні дерева — вони вже небезпечні: якось під час бурі одна гілляка на машину впала, іншим разом мало на дітей не звалилася. Привезу вишню, яблуню, щоб малеча могла й плодами поласувати, ще якусь лавичку поставимо чи навіть бесідку, гарно все обгородимо, щоб найменшенькі не вискакували на асфальтову доріжку, якою рухаються автомобілі. Сусіди-”протестанти” заявили, що вони квітник тут хочуть робити замість майданчика. Так будь ласка, місця у дворі досить. Онде в колесі квіти ми вже посадили і ще насадимо. До речі, найактивнішу участь у благоустрої беруть самі діти. 12-річні Крістіна Якубець та Юля Куклишина разом з іншими (дівчатка слухали нашу розмову, присівши поряд у пісочниці, — авт.) колеса фарбували й розмальовували, а одна 8-літня дівчинка навіть із поламаною рукою допомагала! Ми тут 3 мішки сміття з дітьми зібрали, все згребли, підмели. І смітник поставимо, щоб порядок підтримувати.

Словом, цей майданчик, за який 40 сімей, а проти — 2, відіграє не тільки важливу активно-оздоровчу роль, а ще й виховну. Шкода тільки, що кілька дорослих, у тому числі й учителька, як не прикро, цього не розуміють. Отож наразі рідні малюків із довколишніх багатоповерхівок ночами чергують, виглядаючи з вікон, аби хтось нишком не зруйнував дитячу гірку, гойдалку та інший нехитрий інвентар. Кого конкретно остерігаються — всім відомо. “От би хтось дав нам офіційну довідку, що ми маємо право робити у дворі ігровий майданчик, адже він запроектований і стояв тут ще за радянських часів. Було б спокійніше на душі”, — мріють мами з дітьми.

Теги: Ужгород, конфлікт, сусіди, дитячий майданчик, проспект Свободи, діти, відпочинок

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати