Що було не під силу місцевому колгоспові (коли він ще існував) — підтримала й розвинула школа, чого не могла собі дозволити сільська рада, те взяла на себе знову-таки школа. Безперечно, одним з найбільших досягнень освітнього закладу в селі став розвиток спорту.
Років 10 тому п'ятикласники з села Великі Береги вперше осідлали велосипеди для фігурного катання. Ці двоколісні "коники" дещо відрізняються від звичайних і завдяки своїм особливостям на них можна демонструвати захоплюючі трюки. Першими фігуристами були тоді ще зовсім юні школярі Степан Гейці, Роланд Кочі, Крістіна Гейці, які разом з наставниками започаткували у районі цей незвичний вид спорту - фігурне катання на велосипедах. Двічі на рік у Береги приїжджають професійні тренери з Німеччини, які проводять з дітьми серйозну підготовку.
Результати інтенсивних тренувань виявилися результативними. Сьогодні юнаки та дівчата входять у збірну України і є одними з найсильніших фігуристів Європи й світу. За ці роки підросло нове покоління спортсменів. Недавно у місті Воршліс (Німеччина) школярі з Берегівщини змагалися за кубок Німеччини. Анна-Марія Балега та Гергель Горват повернулися звідти абсолютними переможцями.
Але, виявляється, це лише частина вражаючих досягнень звичайного сільського закладу. З тих же Берегів виросла прекрасна команда футболістів, які зайняли четверте місце на всеукраїнських змаганнях "Шкіряний м'яч". Власне успіх сільської команди закономірний. Школа забезпечила юних спортсменів усім спортивним спорядженням (вистачило б на три команди), у неї є своє міні-поле зі штучним покриттям, окремий повноцінний стадіон. Раніше він був на балансі сільської ради, але, за словами директора, утримувати його не було коштів, і тоді стадіон під свою опіку взяла школа. Зараз тут проводяться районні й обласні змагання.
І це ще не все. Є у навчальному закладі справжня ткацька фабрика, на якій виготовляють домоткані полотна, рушники, торбинки, серветки, доріжки... Колись у селі цю фабрику заснував місцевий колгосп. Але після того, як він розпався, ткацькі верстати виявилися нікому не потрібними. Нікому — крім школи... Зараз на верстатах залюбки працюють учениці — виготовляють привабливі і взагалі дорогі речі для школи й для себе. Народний майстер прикладного мистецтва Мар'яна Профус упродовж шкільних років вчить їх поєднувати мистецтво з непростою технічною роботою. Найважче у цій справі, зізнається одинадцятикласниця Емеше Боднар, підбирати кількість ниток для кожного орнаменту. За основу беруться традиційні народні візерунки. Сама їх назва засвідчує, що вони означають: "Жолудь", "Плід гранатового дерева", "Тюльпан"... Є навіть "Вовчий слід". На білому полотні цей червоний узор і справді нагадує слід пораненого вовка на снігу.
Зрозуміло, що школа забезпечена і комп'ютерним обладнанням, і виходом в інтернет-простір, і транспортом для доставки учнів із сусідніх сіл, і затишною їдальнею... Все це, за словами директора Степана Гейці, само з неба не падає. В кожному випадку потрібно працювати, шукати спонсорів, випрошувати бюджетні кошти. Лише тоді можливий результат.