Зустрілися ми з Дмитром Равликом у полі, коли картопляні загінки були залиті буйним цвітом. Дмитро Васильович тоді працював науковим співробітником Гірсько-Карпатської сільськогосподарської дослідної станції. Приїхав він у Нижні Ворота з опорного пункту картоплярства Івано-Франківської області. У розмові з ним відчувалися знання справи, якою займався, широкий світогляд, а головне — щира любов до землі.
У дослідній станції Дмитро Васильович очолив лабораторію селекції картоплі, згуртував біля себе зацікавлених спеціалістів і почав серйозно працювати над виведенням нових сортів картоплі, придатних до вирощування в гірських і передгірських районах нашої і суміжних областей України.
Ця нова тематика в науці давно потребувала ґрунтовних наукових розробок, грамотної, цілеспрямова-
ної роботи над виведенням нового сорту згідно з запрограмованими нормами. Фахівці знають, що для виведення нового сорту картоплі необхідно в середньому 8-10 років копіткої праці колективу науковців. Коли новостворена лабораторія почала свою роботу, то, як це часто буває, з'явилося чимало скептиків, які не вірили в успіхи селекціонера. Більше того, заважали працювати. Але принциповість і наполегливість члена Воловецької районної організації Соціалістичної партії України у досягненні мети почали давати результати.
Передача в сортовипробування перспективних сортів картоплі протягом десятиріччя завершилась виведенням першого сорту, який назвали "Ниж-ньоворітська". Він був занесений до Державного реєстру сортів рослин України в 1988 році. Після цього Дмитро Равлик був удостоєний медалей "Винахідник" і "За трудову відзнаку". Його діяльністю зацікавилися спеціалісти сільського господарства, тож згодом у колгоспах Воловецького, Міжгірського, Сва-лявського, Перечинського районів були організовані дослідні ділянки. Досвід науковця з Нижніх Воріт в сортооновленні і сортозаміні запозичували спеціалісти в галузі картоплярства Львівської і Чернівецької областей. Семінарські заняття на базі дослідної станції, методичні рекомендації, демонстраційні поля, навчання різних категорій агрономів, ланкових, бригадирів сприяли відродженню картоплярства в гірській зоні Карпат, підвищенню врожайності культури на 50-70%. 200-300 центнерів картоплі з одного гектара стали нормою в передових господарствах області.
Своїми науковими практичними надбаннями Дмитро Васильович щиро ділиться з селянами. Пізніше були виведені і передані в державне сортовипробування ще 10 сортів картоплі, серед яких успішно пройшли випробування три сорти. На них видані авторські свідоцтва. Це середньоранній сорт "Свалявська", середньостиглий — "Гірська" та середньопізній — "Ужгородська". Картопля сортів "Свалявська" й "Ужгородська" характеризується високим вмістом крохмалю (18-20%) та пристосованістю до грунтово-кліматичних умов і стійкістю до захворювань.
За сумлінну працю Дмитро Васильович нагороджений почесними грамотами і цінними подарунками Закарпатської обласної державної адміністрації та Міністерства сільського господарства України.
Для вченого, який постійно перебуває у пошуках, як справжній трудівник працює на своїх дослідних ділянках, живе в любові до землі, у сподіваннях, світлих надіях — роки спливають швидко й непомітно. Дмитро Васильович незчувся, як шістдесятилітній ювілей нагадав йому про зрілий вік. Коли рівно 10 років тому прийшла пора оформляти пенсію, в управлінні Пенсійного фонду працівники не повірили, що рум'янощокий, майже без сивини, міцної статури, привітний чоловік досяг пенсійного віку. Нині у нього за плечима вже 70 років життєвої дороги і 55 - трудового стажу.
Є що згадати, є чим гордитися і є над чим задуматися.
Дмитро Равлик - чудовий сім'янин, батько. Разом із дружиною виростили трьох дітей, мають восьмеро внуків. Нещодавно старша дочка стала на рушничок щастя, і батькові сльози радості прикрашали людину щедрого серця, світлого розуму, справжнього працелюба. Творити заради життя, квітчати землю врожаями, ділитися всім, чим Бог наділив людину, — це кредо Дмитра Васильовича. І нині він, неперевершений майстер у галузі картоплярства, досконало вміє прищеплювати фруктові дерева. Науковець розвіяв міф, що на Верховині не родять персики. З його легкої руки персикові дерева прижилися на підщепах у багатьох мешканців Нижніх Воріт і плодоносять на диво. Плоди сягають величини середніх яблук.
На святкуванні ювілею колеги колектив Закарпатського інституту агропромислового виробництва, односельчани сердечно вітали Дмитра Васильовича Равлика, бажали йому добра, здоров'я, родинного щастя, визнання заслуг і шани від людей. Адже справа, якій Дмитро Васильович присвятив життя, допомагатиме людям, які працюють на землі.
Володимир МАРОЧКО,
старший науковий співробітник гірського підрозділу
Закарпатського інституту агропромислового виробництва