Вельми корисна штука Інтернет. Переглядаючи сайт одного нашого закарпатського “пісателя”, умовно назвемо його Иван ЛІТРОВЦІЙ, натрапив на гору безцінної інформації. От де сенсації, панове! Аби бути максимально об’єктивним подаємо ці крики душі, зазначені як “есеїстика” -- з мінімальними змінами.
Ясна річ, що прізвища мусимо змінити, бо суть навіть не в них. Суть – в принципі: що таке “русинськоє киваня” і хто за ним стоїть. А також – в рівні полеміки, яка відбувається всередині цього руху.
Ми би не чіпали цієї проблеми, якби згадувані нижче особи активно не проштовхували далі свої ідеї, виступаючи від імені закарпатців.
Також перепрошуємо автора, що не можемо достеменно відтворити уривки, оскільки його авторські букви не зустрічаються в багатьох алфавітах. Також деякі його непарламентські вирази не дозволяє нам цитувати наше уявлення про вихованість.
Слабонервних просимо не читати!
Отож заголовки надибаних нами “есеїв”: “Злодій проти злодія авать професор Иван Гоп гавкать на какадеміка Боба Маргочія”, “Маргочі – брехач и злодій”, “Козел америцьких прерій”, “Русинський граматичний анонїзм”, “Гамішняки а ниволовшняки, авать Маргочіїв паноптикум паскуд” і так далі.
Суть переписки найкраще постає із “Удкритого писма до Маргочі”. (подаємо значно скорочено і полегшено).
“Боб!
Я тобі написав онь три писма. На дві перві ти ни утвітив. А на тритьоє ти, Боб, загнав мені ксерокопію твого виступу у Празі. Я йсе порозумів так: ти – канацький академік, хочеш оби я – істинний русин из Подкарпаття – дав аналіз твого теоретичного опуса. Дам, Боб. Дам. Не просто аналіз дам, ай – поруналний аналїз.
...Хоть ти, Боб, поступав зо мнов у мий смертельно тяжкий час так, гикой поступавуть истинни фашисти – по скоцьки, по маржиному, я проявляю благородство: заганяву ти туйки мої звіданя-вопроси мого интервю з тобов. Даву чесноє русинськоє слово, ош вшитки твої отвіти напечатаву так, гикой ти, Боб, мені их заженеш – даву ти послїдний шанс: чесно визнай свою тринадцятьричну войну проти русинства на Пидкарпаттю. Чесно назви тоти страшні суми в доларах, на котрі сь убикрав нас – русинив Пидкарпаття.
Гадаву собі, тебе ни чудує, ош пишу ти “Боб” – ти колись казав менї, обим ся до тя аттак убращав. Но я вірував украйинському графоманові Дефинишинцю – твому ліпшому цїмборови! – ош: “Маргочі – могучий!”, та казав им ти: “Газдо Маргочію”. Айбо в послїднї годи м порозумів, ош ти -- Боб, а май точно по русинськи: Бобик. Академік Бобик – вонячий американський пес. Моє интервю из тобов, Боб, буде ся називати: “Маргочі – крадучий и вонючий”.
Айбо переходимо до самого интервю. Звідать Иван Літровцій (Європа, Подкарпаття), утвічать Боб Маргочі (Америка-Канада).
Иван: -- Боб, я билше дисяти раз просив тебе, гикой фактичного фінанчного розпорядителя гроши русинської діаспори Європи, Канади и Америки, дистати нам гроші на упущаня систематичної новинки та виданя творив наших будитилив. Айбо ти мені, Боб, билш гикой дисять раз різко удказав. Чому?
Боб: --
Иван: -- Продовжиме тему гроши. Тих гроши, Боб, из-за яких ти й ймився до русинства. Ти, Боб, каждий год маймало п’ять-шість раз биваш у Європі, на Пидкарпатю. Кить йдеш из Канади на Пидкарпатя, та кажда єдна подорож коштує маймало дві тисячі доларів. А щи в нас на Пидкарпаттю – у страшних бидакив! – ти, Боб, звик жити по грофськи: май шикарні готелї, майдорогі іди, подорожі – а тото вшито – ГРОШІ, наші, русинські, які могли би пити на розумні цілі. Айбо днись на Пидкарпатю каждий русин знає, ош ти, Боб, такий жадний, што й ... своє готовий ись за собов изїсти, лем оби ся другому ни опстало.
У годі 1999-му ти, Боб, бив на Пидкарпатю єденадцять раз! Йсе значить, ош у тому годї ти лем на поїздки украв уд русинив світа двадцять дві тисячі доларив! А результат тих твойих поїздок дуже плачевний: кой ти прийшов слїдувучого года на Пидкарпатя (уже дись у пятий раз) та назначив ись стрічу русинив из тобов. И прийшло онь... п’ятеро чиляди, из котрих двоє били украйинські безпекаші, другі дває гадали уд тебе просити гроші (бо щи ни знали, ош тко ти є) и еден пяний. Такий ти, Боб, маєш на дниська авторитет-рейтинг на Пидкарпатю – надоівись, насточортїв ись ушитким.
Боб: --
Иван: -- Уповіш чесно, Боб, до кого ти на русинські гроші так часто ходиш из Канади-Амерки на Пидкарпатя, в Європу: 1. До твойих дїти, што живуть у Парижи?! 2. До твої тещі й жониних родакив, што живуть у Словакиї?! 3. Ци до русинив Пидкарпатя, котрі тя вже й відїти ни хочуть?!
Боб: --
Иван: - В Ужгороді на улици Руськив фунгує личний куперай “лїдеров” русинства Пидкарпатя Йвана Куряниці и Митї Псидора. Каждий раз, кой ти приходиш до Ужгорода, та заходиш по дакилко раз и в сись куперай. А што, Боб, у Канадї и в Америці замало куперайив, што мусиш йих, ги істинний” “какадемік”, нащивляти в Європі?!
Боб: --
Иван: Сім году тому в Ужгороді бив конгрес русинив. “Лїдери” Йван Куряниця и Митьо Псидор ни допустили на тот конгрес мене и многих істинних русинив, хоть я на тот час уже бив лауреатом премії й редактором новинки. Йсе било за твойим розказом, Бобику. Чому так?!
Боб: --
Иван: -- В час роботи конгреса ти, Боб, уйшов за трибуну и вповів ись, ош на улици тебе стрітив такий собі Василь Труська, и ударив тебе по писку. Айбо ти, Боб, збрехав, бо істинний русин Василь Труська лем ти в очи вповів вто, што дниська ти готови вповісти вшитки нормални русини на Пидкарпатю: -- Злодію Маргочію, иди гет из нашої землї у свою Канаду и в Америку, не обкрадай русинив Пидкарпатя, бо ти є головний ураг русинив у цілому світї. Чому так, Бобику?
Боб: --
Иван: -- Чому ти, Боб, спаскудив и майже изничтожив идею русинства на Пидкарпатю?! Уєдно из просунутими в русинство украйинськов безпеков, из твойима лїпшима цїмборами, злодіями й курвашами Иваном Куряницьов та Митьом Псидором ти довюх идею русинства до такого абсурда , што иннишня молодеж Пидкарпатя омерзиться вже самого слова “русин”. Чому так, Бобику?!
Боб: --
Иван: -- На Пидкарпатю знавуть: май великими злодїями, які за послїднї билш ги дисять годив активно розкрадали гроші, дані америцьков и канацьков дїаспоров суть:
1. Америцько-канацький злодій Маргочі;
2. Псевдонаучники брати Иван и Митьо Гопи;
3. Иван Куряниця и Митьо Псидор;
4. Бивші великі комаништичні начальники, просунуті безпекою у русинство та іже з ними: Иван Кравський, Микола Макака, Михайло Шпарга, Юра Дубнич, Михаил Алкашій.
Што ти на йсе уповіш, Боб?
Боб: --
Иван: Тото, ош ти, Боб, крадучий, я вже доказав. А типирьки пару слов за твою, Боб, вонючисть. Каждий раз, сидячи лем по президіях, та на очох ушиткої чиляди непроизволно почихашся в голову, из котрої вічно ся сипле луска, урвеш собі з голови якийсь прищик, пуднесеш го собі до носа, понюхаш, а дале так же непроизволно убитреш тоту руку в пачмаги.
Ци ти, Боб, хоть розумієш, ош чиляди на тебе товди онь мерзко позирати? А до того щи кить уд тобі пудийти близько, та вічно уд тя вонить страшним козлом, но не русинським, ай ковбойським. Што, Боб, у вас в Америці ци Канадї ниє дезодорив тай средств уд лускі в голові?
Боб: --
Иван: -- Кить, Боб, и втвітиш на мої звіданя, та ни дякову ти – злодійови й брехачови дякувати нїзашто. Послідній до тебе, Боб, вопрос такий: килко мілійонив доларив ти вкрав, маскувучися під русинського добродїтиля?
Тому ми будеме просити грошодателну діаспору русинив Амерки и Канади: злодійови и брехачови Маргочію билше гроши на русинство ни давати!
Живи, Бобику, и памнятай: ти – злодій и брехач. И честованя до тебе уд русинив Пидкарпатя ниє и ни може бити. Из ниповагов до тебе – Иван Літровцій”.
Інтернет переглядав Олександр ГРАВРОШ
26 жовтня 2006р.
Теги: